Сплюшка вогниста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сплюшка вогниста

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сплюшка (Otus)
Вид: Сплюшка вогниста
Otus pembaensis
Pakenham, 1937
Синоніми
Otus rutilus pembaensis
Посилання
Вікісховище: Otus pembaensis
Віківиди: Otus pembaensis
EOL: 1036383
ITIS: 686653
МСОП: 22688679
NCBI: 543871

Сплюшка вогниста[2] (Otus pembaensis) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Танзанії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 17-18 см. Представники коричневої морфи мають переважно блідо-рудувато-коричневе забарвлення, на плечах у них світла смуга, нижня частина тіла світліша, легко поцяткована рудувато-коричневими, сірими і білими смужками. Представники рудуватої морфи мають більш яскраво-вогнисто-руде забарвлення, на боках у них смуги. На голові короткі пір'яні "вуха", очі жовті, дзьоб темно-зеленувато-чорний, лапи оперені, пальці сірі, кігті сірувато-коричневі з чорними кінчиками. Голос — угукання «хуу», яке повторюється з інтервалом у 0,5-1 секунди. Птахи кричать дуетом[4].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Вогнисті сплюшки є ендеміками острова Пемба в Занзібарзькому архіпелазі. Вони живуть у вологих тропічних лісах та на гвоздикових і мангрових плантаціях. Живляться комахами.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція вогнистих сплюшок становить приблизно 4500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Otus pembaensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 04 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 жовтня 2022.
  4. Kemp, Alan; Kemp, Meg (1998). Birds of Prey of Africa and its Islands. New Holland. с. 318–319. ISBN 1-85974-100-2.

Джерела[ред. | ред. код]