Спіро Китанчев
| Спіро Китанчев болг. Спиро Гьорев Китинчев | |
|---|---|
| болг. Спиро Гьорев Китинчев | |
| мер Скоп'є | |
| 1941 — 1944 | |
| Прем'єр-міністр Незалежної Республіки Македонія | |
| 1944 | |
| Попередник | держава створена |
| Наступник | держава ліквідована |
| Народився |
1895 Скоп'є, Королівство Сербів Хорватів та Словенців |
| Помер |
1946 Idrizovod, Федеративна Народна Республіка Югославія |
| Відомий як | політик |
| Громадянство | Болгарія, Югославія, Незалежна республіка Македонія |
| Національність | македонець |
| Alma mater | Лозанський університет і Солунська болгарська чоловіча гімназія |
| Політична партія | Внутрішня македонсько-одринська революційна організація |
| Батько | Q19206512? |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Спіро Китанчев (болг. Спиро Гьорев Китинчев) — болгарський, югославський та македонський політик-націоналіст, мер міста Скоп'є у 1941-1944 роках.
Дитинство та юність[ред. | ред. код]
Спіро Китанчев народився у 1895 році в македонському місті Скоп'є. Навчався у болгарській школі в Салоніках. У роки Першої світової війни, коли болгарська армія окупувала місто продовжив навчання у Швейцарії в місті Лозанна. У той же час його батько був мером міста при болгарській військовій адміністрації[1].
Політична діяльність та погляди[ред. | ред. код]
У Швейцарії увійшов в організацію македонських студентів MYSRO. 16 грудня 1918 року Китанчев стає одним з організаторів студентського союзу «Генеральна Рада». У 1919 році в ході засідань Паризької мирної конференції працює над ідеєю створеннянезалежної багатонаціональної республіки Македонія. На його думку, яку він викладав у меморандумі «Endependans Masedonien» країна повинна взяти за приклад державний устрій Швейцарії, тобто стати конфедерацією. У кінці 1919 року Китанчев повернувся в Скоп'є та став одним із засновників журналу «Промінь», в якому розпочав пропаганду своєї політичної концепції. У тому ж 1919 році стає членом районного комітету Внутрішньої македонської революційної організації (ВМРО). Одночасно з цим стає членом Демократичної партії Македонії. Обидві організації в які входив Китанчев ставили мету створити незалежну Македонію. [5] У 1936 році був включений в демократичній організації MANAPO (Македонський народний союз)[2].
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Після поразки Королівського Югославії в квітні 1941 року Китанчев став мером Скоп'є. Незважаючи на зміну окупаційної адміністрації з німецької на болгарську посада за ним збереглася.
Німецькі та болгарські війська, які окупували Македонію до 1944 року, активно підтримували македонських націоналістів, в тому числі і особисто Спіро Китанчева. У зв'язку з виведенням з Македонії болгарських військ влада була передана націоналістичній македонській організації ВМРО, хоча її лідер Ванч Михайлов виступив проти одностороннього проголошення незалежності, вступивши в конфлікт зі Спіро Китанчевим. У 1944 році, бачачи поразку Вермахту у війні з СРСР та Союзниками Спіро Китанчев намагається заснувати македонську державність, проголосивши створення Незалежної Республіки Македонія.
Однак, вже 8 вересня 1944 року, після провалу спроб створити незалежну Республіку Македонію, Китанчев покидає Скоп'є разом з болгарськими військами[3].
Арешт та суд[ред. | ред. код]
Після виїзду зі Скоп'є оселився в Кюстендилі, де на початку жовтня 1944 року був заарештований представниками болгарського уряду Вітчизняного фронту та переданий югославським комуністам. У процесі, який тривав з 25 травня по 2 червня 1945 року, Китанчев звинувачувався у націоналізмі та колабораціонізмі та підтриманні македонського сепаратизму. Спіро Китанчев не заперечував обвинуваченню та був визнаний винним за всіма епізодами та засуджений до 20 років каторжних робіт[4][5].
Смерть[ред. | ред. код]
У 1946 році помер у тюремній камері Ідризово від туберкульозу і тортур.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Минчев, Димитър (1995). Българските акционни комитети в Македония - 1941 г. София: Македонски научен институт. с. 26. Архів оригіналу за 31 січня 2015. Процитовано 28 січня 2015.
- ↑ Кратка справка от сайта http://znam.bg ,взето на 11.12.2010 г. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 26.04.2015.
- ↑ Михайлов, Иван. Спомени II. Освободителна борба 1919—1924, Льовен, 1965, стр. 144.
- ↑ Църнушанов, Коста. Македонизмът и съпротивата на Македония срещу него, Университетско издателство «Свети Климент Охридски», София, 1992, стр. 256—259. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 квітня 2015.
- ↑ Николов, Борис Й. Вътрешна македоно-одринска революционна организация. Войводи и ръководители (1893—1934). Биографично-библиографски справочник, София, 2001, стр. 78.
Література[ред. | ред. код]
- Николов, Борис Й. Вътрешна македоно-одринска революционна организация. Войводи и ръководители (1893—1934). Биографично-библиографски справочник, София, 2001, стр. 78.
- Църнушанов, Коста. Македонизмът и съпротивата на Македония срещу него, Университетско издателство «Свети Климент Охридски», София, 1992, стр. 256—259.
