Старченко Павло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старченко Павло Олександрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 18 травня 1977(1977-05-18)
Старий Оскол
Смерть 29 січня 2015(2015-01-29) (37 років)
Вуглегірськ
Поховання Чернігів
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 «Чернігів-1»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Старченко.

Павло́ Олекса́ндрович Ста́рченко (нар. 18 травня 1977(19770518) — пом. 29 січня 2015) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Старому Осколі, згодом родина переїхала до Чернігова. Навчався в чернігівській ЗОШ № 2, згодом у ЗОШ № 27. 1991 року помирає батько, Павло став у родині за головного. Під час навчання у старших класах закінчує курси екскурсоводів, також «Клуб юних космонавтів» — при Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.

1995 року вступає до Харківського авіаційного інституту, однак через травму залишає навчання на останньому курсі. Від 2000 року працював на будівельних майданчиках у Києві. Неодноразово бував за кордоном, також подорожував Європою автостопом. 2008 року вступає до Міжрегіональної Академії управління персоналом — факультет «Політологія міжнародних відносин», навчання закінчив з відзнакою 2013 року. Навчання поєднував з працею каменяра.

Мав власні погляди щодо поліпшення економічного та політичного становища у державі, їх викладав у періодичних виданнях, зокрема в газеті «Україна молода».

Був активним учасником Помаранчевого майдану та Євромайдану.

Доброволець, мобілізований весною 2014 року, старший стрілець 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».

Загинув 29 січня 2015 року під час відбиття танкової атаки противника на блокпосту 1301 (позиція "Вовк") в районі м. Вуглегірськ Донецької області. Разом з Павлом загинули солдат Олександр Бригинець та солдат Андрій Лебедєв.

Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих захисників, тіла яких вивезли з місця боїв до Дніпропетровська.

9 квітня 2015-го Павла поховали у Чернігові на кладовищі Яцево.

Одружений не був, лишилася мама та сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • Рішенням Чернігівської міської ради № 10/VIII-3 від 26 серпня 2021 року надано почесне звання «Захисник України — Герой Чернігова» (посмертно)[2].
  • Рішенням Чернігівської обласної ради № 1-25/VII від 28 жовтня 2020 року нагороджений Почесною відзнакою «За мужність і вірність Україні» (посмертно)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 21 березня 2016 року № 103/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Про присвоєння почесного звання "Захисник України – Герой Чернігова" Старченку П. О. chernigiv-rada.gov.ua. Офіційний вебпортал Чернігівської міської ради. Архів оригіналу за 2 лютого 2022.
  3. ↑ Про нагородження Почесною відзнакою Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні». chor.gov.ua. Офіційний вебпортал Чернігівської обласної ради. Архів оригіналу за 2 лютого 2022.

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старченко_Павло_Олександрович&oldid=41492803