Стеценко Олександр Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Олексійович Стеценко
Silver - replace this image male.svg
Народження 23 жовтня 1949(1949-10-23) (68 років)
Пирятин Полтавська область
Рід військ Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg ЗС України
Звання UA-OF9-COL-GEN-GSB-H(2015).png Генерал-полковник
Командування Повітряні Сили Збройних Сил України
Нагороди
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Олександр Олексійович Стеценко (23 жовтня 1949, Пирятин) — український військовик та науковець. Генерал-полковник. Командувач військами Протиповітряної оборони України (1996–2000). Магістр державного військового управління. Кандидат військових наук. Доцент кафедри оперативного мистецтва. Професор Київського університету ім. Т. Шевченка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1949 року у місті Пирятин на Полтавщині. У 1969 році закінчив Орджонікідзевське зенітне ракетне училище Протиповітряної оборони, Військову академію Протиповітряної оборони ім. Г. Жукова (1982), факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних Сил України (1997). Кандидат військових наук.

У 1969 році почав службу старшим техніком — офіцером наведення зенітної ракетної батареї, служив заступником командира зенітного ракетного дивізіону з озброєння, командиром зенітного ракетного дивізіону, заступником командира зенітного ракетного полку, заступником командира зенітної ракетної бригади. З квітня 1986 р. — командир зенітного ракетного полку в складі 21-ї дивізії Протиповітряної оборони. У листопаді 1987 році призначений заступником командира 19-ї дивізії Протиповітряної оборони. З червня 1989 р. — заступник командира, з жовтня 1991 р. — командир 50-го корпусу Протиповітряної оборони. У квітні 1992 р. призначений на посаду командира 60-го корпусу Протиповітряної оборони. З квітня 1993 по 1994 р. обіймав посаду командира південного району Протиповітряної оборони України. У лютому 1994 р. — начальник штабу — перший заступник командувача Сил Протиповітряної оборони України, з травня 1996 р. — командувач Військ Протиповітряної оборони України, а з червня 1996 року — заступник Міністра оборони України — командувач Сил Протиповітряної оборони України. З липня 2000 по серпень 2003 р. — заступник Міністра оборони України з озброєння — начальник Озброєння Збройних Сил України. У 2003 р. звільнений з лав Збройних Сил України. З жовтня 2004 по квітень 2005 р. — перший заступник Міністра оборони України. З березня 2007 року — Голова Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів».[1]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]