Сторона А і сторона Б

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В музичній індустрії сторона А і сторона Б (англ. A-side i B-side) позначає дві сторони грамплатівки, на якій записувалися сингли з 1950-х років. При цьому на стороні A записували основний твір, а на стороні B (звана також англ. flipside) записували твір менш популярний (часто навіть відсутній у альбомах).

Історія[ред.ред. код]

Найперші 10-дюймові платівки були односторонніми. Двосторонні диски з однією піснею на кожній стороні були введені в Європі лейблом Columbia Records і наприкінці 1910 року стали нормою, як в Європі, так і в США. До 1930-х років пісні не класифікували за популярністю, тому розділення на сторони А і Б не мало значення.

У 1948 році Columbia Records випустила 10 — і 12-дюймові LP, а його суперник — RCA Records — наступного року випустила 7-дюймові плити, зі швидкістю обертання 45 (замість 78) обертів на хвилину. На початку 50-х, з поширенням вінілових дисків, вироблених з полівінілхлориду (ПВХ), став популярним термін «сингл». Відсутність чіткого розмежування на сторони А і Б змушувало музикантів записувати «двосторонні хіти», де дві пісні займали однаково високі позиції в чартах.

Із часом підхід до запису сторін змінився. Коли 45-оборотні диски стали домінувати на ринку, звукозаписні компанії стали пропагувати доріжки зі сторони А. У 1968 році кількість зареєстрованих альбомів перевищила виробництво сигнлів, і сторони B стали місцем для пісень, що не потрапляли до альбомів, або записували інструментальні треки. На початку 90-х «Двосторонні хіти» стали бібліографічною рідкістю.

Із розвитком касет і компакт-дисків наприкінці 1980-х поділ на сторони поступово зникає. Спочатку випускалися касетні сингли з однією піснею на кожній стороні, але потім, все-таки, на більшості касет стали записувати по кілька пісень (максі-сингли, або LP) В момент витіснення касет компакт-дисками поділ на сторони практично зник, залишаючись лише у свідомості слухачів; термін сторона Б вживається хіба для окреслення додаткових («бонусних») творів.

Значення[ред.ред. код]

Твори, видані на сторонах Б можна поділити на кілька груп:

  • Інша версія сторони A (напр. інструментальна, a cappella, концертна, акустична, ремікс, або іншою мовою)
  • інший твір з того ж альбому, який не планується видавати окремим синглом.
  • твір визнано занадто слабким, щоб потрапити до альбому
  • твір стилістично не вписується в альбом
  • твір закінчено після видання альбому
  • кавер відомої пісні
  • інша версія твору з альбому

У 1960-х — 1970-їх роках в таких напрямках, як соул, фанк та R&B було властиво поділяти твори на дві частини, які потім записувалися на дві сторони платівки. Наприклад, такими були «Shout» гурту Isley Brothers, ряд записів Джеймса Брауна, в тому числі «Papa's Got a Brand New Bag», «Say It Loud — I'm Black and I'm Proud» i «Mother Popcorn».

Коли для обох сторін платівки була встановлена рівна відсоткова ставка відрахувань авторських прав, деякі композитори поміщали свої твори на сторонах B відомих артистів, отримуючи таким чином значний дохід. Така діяльність отримала назву «фліпсайдового шахрайства» (англ. flipside racket).

В ряді випадків сторона B ставала популярнішою за сторону A, зокрема:

Іноді обидві сторони ставали хітами:

Література[ред.ред. код]

  • MacDonald, Ian. Revolution in the Head: The Beatles' Records and the Sixties – ISBN 1-84413-828-3
  • "A History of the 45rpm record" Martland, Peter. EMI: The First 100 Years – ISBN 0-7134-6207-8