Страйд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Страйд, повна назва англ. Harlem Stride (Piano), буквально «Гарлемський крокуючий» — джазовий фортепіанний стиль, який розвинувся в основному з регтайма, до якого було додано елементи класичної фортепіанної музики — арпеджіо, гами та ін. Стиль страйд виник в Гарлемі і Манхеттені під час Першої світової війни. Його виникнення пов'язане з тим, що піаністи мали виконувати музику щоночі, що вимагало вносити різноманітність у монотонні регтайми і перетворювати їх на більш віртуозні твори. З часом піаністи страйда стали аранжувати подібним чином практично будь-яку популярну мелодію свого часу, перетворюючи її на джазовий твір, хоча ще в 1920-ті роки подібний стиль називався швидше «регтайм», ніж «страйд» або «джаз».

Ліва рука в страйді зазвичай виконує чотирьохударний пульс, використовуючи поодинокі басові ноти, октави, септими або децими на першому і третьому ударах, і акорд на другому і четвертому ударах. На відміну від більш раннього Сент-Луїського стилю, в страйді ліва рука робить інтенсивніші рухи на клавіатурі, «крокуючи» по ній (звідки і назва стилю), а темп гри став скоріше вищим, хоча існують і окремі страйдові твори у повільному темпі. Права рука грає мелодію, рифф, а нерідко і контрапункт, тоді як ліва в основному підтримує ритмічний малюнок (наприклад, блукаючий бас). Для додання забарвлення тону замість поодиноких басових нот нерідко використовуються октави. Вважається, що Джеймс Джонсон і Фетс Уоллер першими ввели в ужиток «блукаючі децими», коли виконавець грає децими, «блукаючі» вгору і вниз по клавіатурі, замість звичних терцій або одиночних басових нот.

Піонерами страйда були Лакі Робертс, Джеймс П. Джонсон і Фетс Уоллер. Серед інших відомих виконавців страйда — Віллі "Лев" Сміт, Арт Тейтум, Дональд Ламберт, Кліфф Джексон, Юбі Блейк, Дік Уеллстуд, Клод Хопкінс, Ральф Саттон, Хенк Дункан, Дік Хаймен, Дон Юелл, Майк Ліпскін, Марк Бірнбаум, Джим Хешен.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]