Странные игры (гурт)
| Странные игры (Дивні ігри) | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Жанр |
Нова хвиля Ска Реггі |
| Роки | 1982 - 1986, 1996 - наші дні |
| Країна |
 СРСР →  Росія |
| Місто | Санкт-Петербург |
| Мова | російська, англійська, італійська |
| Склад |
Віктор Сологуб (1981—1985, 1996 — наш час) , Олексій Рахов (1981—1985, 1996 — наш час) , Микола Гусєв (1982—1985, 1996 — наш час) , Ігор Черідник (1996 — наш час) Філіп Сологуб (2011- наш час) |
| Колишні учасники |
Григорій Сологуб (1981—1985, 1996—2009) , Олександр Давидов (1981—1984) , Микола Куликовських (1981—1984) , Олександр Кондрашкин (1982—1985) , Микола Ольшевський (1984—1985) |
| Інші проєкти |
Ігри, АВІА, Deadушки, Стандарт, Мануфактура |
| www.strangegames.su | |
«Странные игры» (укр. — «Дивні ігри») — радянська та російська рок-група з Ленінградського рок-клубу, що з'явилася в Ленінграді у 1982 році. Вона здобула популярність завдяки оригінальному для того часу стилю — ска, не особливо поширеному в СРСР, з домішкою реггі та нової хвилі, а також незвичайного концертного іміджу та виконання пісень на вірші зарубіжних (найчастіше — французьких) і деяких російських поетів. У 1980-ті роки група тісно співпрацювала з Сергієм Курьохіним.
У 1986 році група розпалася на два колективи — «АВІА» та «Ігри». У 1990-і та 2000-і роки група спорадично збиралася для поодиноких виступів.
Історія[ред. | ред. код]
Група була заснована Олександром Давидовим, який ще в студентські роки займався самодіяльністю. Влітку 1979 року виступаючи в Криму в складі групи «Рубіновий дощ» він познайомився з Віктором Сологубом, який на той час був гітаристом групи «Нижній б'єф». Результатом знайомства стала безіменна на той час група, до складу якої, крім Сологуба і Давидова (які обидва стали гітаристами та вокалістами), увійшли: басист Євген Смелков, клавішник Володимир Сайко, саксофоніст Сергій «Джекі» Пермінов, і барабанщик Віктор Васильєв[1]. Утворений колектив, вже почавши репетиції, довго не міг визначитися з назвою, так на ранньому етапі колектив змінив безліч назв, таких як «Цукрові трубочки», «Spartak», «Пряник». Після інтенсивних репетицій колектив брав участь на рок-фестивалі в естонському місті Тарту і дав кілька концертів в Ленінграді. Однак колектив швидко розпався, після гастролей по південних курортах, де музиканти намагалися заробити на інструменти й апаратуру.
До кінця 1981 року у групи був сформований новий склад, що складався із усталеного «кістяка»: Віктора Сологуба, який став бас-гітаристом, і Олександра Давидова, а також брата Віктора — Григорія Сологуба, що приєднався до них, саксофоніста Олексія Рахова. Крім того, клавішників Миколи Гусєва і Миколи «Кроки» Куликовського. Останній грав з Давидовим ще в «Рубіновому дощ». Барабанщика їм спочатку знайти не вдавалося: за барабанами, не затримуючись довше, ніж на дві-три репетиції, промайнуло кілька людей: Шаріф Абдула (пізніше «Пікнік»), знову Віктор Васильєв («Пілігрим»).
Під назвою «Група Олександра Давидова» вступила до рок-клубу і дебютувала на новорічному вечорі в Ленінградському політехнічному інституті. Навесні наступного, 1982 року, група змінила свою назву на «Дивні ігри», яка згодом закріпилося.
Перший виступ «Дивних ігор» відбувся після піврічних репетицій 6 березня 1982 року. За барабанами тоді сидів Валерій Кирилов. Тоді група виступила в Клубі сучасної музики в Палаці культури імені Ленсовета на розігріві у вже відомого колективу «Акваріум». За спогадами Гребенщикова і Гаккеля колектив дебютував з великим успіхом і затьмарив своєю програмою виступ «Акваріума»[2].
Після Кирилова пост барабанщика мало не зайняв Георгій «Густав» Гур'янов, але лише до травня посаду барабанщика остаточно отримав універсальний Олександр Кондрашкін[3].
У 1983 році група записує дебютний альбом — «Метаморфозы», з яким досягла певної популярності не тільки в Ленінграді, але і в інших радянських містах. Трек-лист ленінградського та московського видання альбомів помітно відрізнялися послідовністю композицій.
У квітні 1984 року через творчі розбіжності колектив залишають Микола Куликовських та Олександр Давидов. Останній пояснював причину відходу так: «Мені набридло жартувати з приводу сміху». Через два місяці Давидов помер. Тим не менш, група продовжила свою гастрольну діяльність, посиливши склад тромбоністом Миколою Ольшевським.
Паралельно виник дочірній колектив — гурт рок-н-рольного відродження «Стандарт», який виконував класику зарубіжного рок-н-ролу. До складу «Стандарту» входили майже всі музиканти «Странных игр», крім Віктора Сологуба — його заміняв контрабасист Ілля Нарет. Також у складі дочірнього колективу фігурував флейтист та саксофоніст Євген Жданов, який раніше грав у групах «Аргонавти» і «Бароко», а пізніше увійшов до складу «АВІА». Солістом був Микола Гусєв. На відміну від «Дивних ігор», «Стандарт» не залишив після себе альбомів, а ідеї колективу реалізувалися в сольному альбомі Гусєва «Исправленному — верить!».
У 1985 році гурт записує останній альбом — «Смотри в оба», який через рік виходить у світ. До того часу гурт припиняє існування, а колишні учасники створюють два нових гурти — «АВИА» (Гусєв, Рахов, Кондрашкін) та «Игры» (брати Сологуби).
До десятирічного ювілею група була реанімована і дала серію концертів, один з яких і був показаний в Програмі «А».
Починаючи з другої половини 1990-х років ветерани «Странных игр» Віктор Сологуб та Олексій Рахов створили брейкбіт-проект «Deadушкі».
28 жовтня 2008 було заплановано виступ гурту в московському клубі «Проект ОГИ», але концерт був скасований через хворобу Григорія Сологуба, який помер 27 лютого 2009 року в Санкт-Петербурзі[4][5].
Гурт продовжує своє існування, веде концертну діяльність. У 2013 році Григорія Сологуба замінив його племінник Філіп[6].
Дискографія[ред. | ред. код]
Студійні альбоми[ред. | ред. код]
- Дадаизм (1983)
- Метаморфозы (АнТроп, 1983; Manchester, MC, 1996)
Існує декілька оригінальних версій з різним порядком пісень і звучанням («московська» (Глазкова) і «ленінградська» (Тропілло) відомості). Нижче представлена одна з них (офіційно видана):
| # | Назва | Автор слів | Тривалість |
|---|---|---|---|
| 1. | «Солипсизм» (вокал — Віктор Сологуб) | Раймон Кено, переклад - Михаил Кудинов | 03:24 |
| 2. | «Девчонка (Если ты думаешь)» (вокал — Григорій Сологуб) | Раймон Кено, переклад - Михайло Кудінов | 03:52 |
| 3. | «Хороводная» (вокал — Віктор Сологуб) | Моріс Фомбер, переклад - Михайло Кудінов | 04:48 |
| 4. | «Эгоцентризм II» (вокал — Віктор Сологуб, Григорій Сологуб) | Раймон Кено, переклад - Михайло Кудінов | 04:29 |
| 5. | «Эгоцентризм I» (вокал — Віктор Сологуб, Олександр Давидов, Олексій Рахов) | Раймон Кено, переклад - Михайло Кудінов | 03:38 |
| 6. | «Плохая репутация» (вокал — Олександр Давидов) | Жорж Брассенс, переклад - Наталія Стрижевська | 05:02 |
| 7. | «Метаморфозы» (вокал — Віктор Сологуб, Григорій Сологуб) | Жан Тардье, переклад - Михайло Кудінов | 02:37 |
| 8. | «Мы увидеть должны» (вокал — Олександр Давидов) | Жак Брель, переклад — Моріс Ваксмахер | 04:38 |
Автори музики — гурт «Странные игры». Існує також розширена версія альбому, що включає записи концертних виступів гурту, виконані Михайло Мончадським, ленінградським фанатом групи (можливо, ця версія іменувалася «Дыдаизм»): «Дип Папл» (оригінальна інструментальна кавер-версія відомої композиції Smoke on the Water групи Deep Purple, якою часто «Странные игры» завершували свої концерти в 1983—1984 роках.), «Слово бойца» (на вірші перуанського поета Хав'єра Еро, виконана колективом на Першому Ленінградському рок-фестивалі, як обов'язкова, на антивоєнну тематику) і «Утраченная любовь» (на вірші британського поета Роберта Грейвса).
- Смотри в оба (АнТроп, 1986; Фірма Мелодія, LP, 1988)
- Крик в жизни (1989)
- Детерминизм (1989)
- Искусство каменных статуй (1998) («Утекай»)
- Deadушки (з Борисом Гребєнщиковим (1998), «Feelee», перевиданий у 2002 році)[7]
- Элизобарра-торр (з В'ячеславом Бутусовим) (2000) («Нікітін»)
- PoR.no («Никитин») (2001)
Концертні альбоми[ред. | ред. код]
- I фестиваль рок-клуба (1983)
- Концерт в Ленэнерго. Часть I (1984)
- II фестиваль рок-клубу (1984)
- Концерт в Ленэнерго. Часть II (1985)
- Странные игры в VILD SIDE-клубе (1996)
Участь у масових заходах[ред. | ред. код]
- Red Wave (Big Time, 2 LP, 1986)
- Настройся на лучшее. Часть1 (Jam Music Group: JSP)
- Звуки Северной столицы (Moroz Records, 1995)
Нинішній склад групи[ред. | ред. код]
- Віктор Сологуб — вокал, бас-гітара (з 1979)
- Олексій Рахов — саксофон, вокал (з 1981)
- Микола Гусєв — клавішні, вокал (з 1982)
- Ігор Черидник — ударні (з 1987)
- Філіп Сологуб — гітара, вокал (з 2011)
Колишні учасники[ред. | ред. код]
- Олександр Давидов — вокал, гітара (1979—1984)†
- Євген Смелков — бас-гітара (1979—1980)
- Володимир Сайко — клавішні (1979—1980)
- Сергій «Джекі» Пермінов — саксофон (1979—1980)
- Віктор Васильєв — ударні (1979—1981)
- Микола Куликовських — клавішні (1981—1984)
- Григорій Сологуб — вокал, гітара, губна гармоніка, акордеон (1981—2009)†
- Валерій Кирилов — ударні (1982)
- Георгій «Густав» Гур'янов — ударні (1982;1986-1987 (як учасник групи «Гри»))†
- Олександр Кондрашкін — ударні (1982—1985)†
- Ілля Нарет — бас-гітара, контрабас (1984—1985) (як учасник групи «Стандарт»)
- Євген Жданов — флейта, саксофон (1984—1985) (як учасник групи «Стандарт»)
- Микола Ольшевський — тромбон, труба (1984—1986)
- Андрій Медведєв — вокал (1986—1987)
- Денис Медведєв — саксофон (1986—1987)
- Сергій «Африка» Бугайов — ударні (1986—1987) (як учасник групи «Ігри»)
- Олександр Петелін — ударні (1988) (як учасник групи «Ігри»)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Андрей Бурлака: Энциклопедия портала Rock-n-Roll.ru — СТРАННЫЕ ИГРЫ [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Цикл документальных передач «Еловая субмарина» на телеканале «Ностальгия» — 2010 год — «Странные игры», 2 серии
- ↑ http://altwall.net/groups.php/add.php?id=albums&show=strannyeigry
- ↑ Известный музыкант Григорий Сологуб скончался в Москве
- ↑ Ушел Гриша Сологуб, рок-святой из «Странных игр»
- ↑ Ганкин Л. Хорошо забытое странное // Коммерсантъ. — 2014. — 4 февр.
- ↑ Альбом «БГ + Deadушки» на офіційному сайті Аквариума