Ступар Мирослав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мирослав Ступар
Особисті дані
Повне ім'я Мирослав Іванович Ступар
Народження 27 серпня 1941(1941-08-27) (82 роки)
  Івано-Франківськ,  УРСР
Громадянство  Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1959—1960 СРСР «Спартак» (Станіслав) 6 (-7)
1962—1963 СРСР «Волинь» (Луцьк) 64 (-?)
1964—1965 СРСР «Динамо» (Хмельницький) 47 (-?)
1966 СРСР «Спартак» (Івано-Франківськ) ? (-?)
1967 СРСР «Волинь» (Луцьк) 31 (-?)
1968 СРСР «Торпедо» (Луцьк) ? (-?)
1969 СРСР «Спартак» (Івано-Франківськ) ? (-?)
Суддівська діяльність
Роки Змагання Ігор
1973—1991 СРСР Вища ліга СРСР 156
1977—1982 СРСР Міжнародні матчі ФІФА

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ступар Мирослав Іванович (27 серпня 1941,[1] Івано-Франківськ, Українська РСР) — український радянський футболіст, воротар. Відомий футбольний арбітр.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Мирослав в дитинстві захоплювався ігровими видами спорту, зокрема футболом. Також займався гімнастикою та легкою атлетикою, що дозволило згодом стати вправним воротарем. У 1958 році в складі збірної України він став переможцем Всесоюзних ігор школярів, що відбувалися в Тбілісі[2].

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

З кінця 50-х років XX століття Мирослав Ступар виступає за «Спартак» (Івано-Франківськ). У 1962 переходить у «Волинь» (Луцьк), звідки попадає у дубль київського «Динамо». В 1964 році старший тренер хмельницького «Динамо» Євген Лемешко запросив молодого воротаря Мирослава Ступара в свою команду. Два сезони (1964–1965 роки) Мирослав захищав ворота хмельничан[3]. В 1969 році вже в складі івано-франківського «Спартака» став чемпіоном України серед команд класу «Б», за що йому було присвоєно звання КМС.

Суддівська кар'єра[ред. | ред. код]

У 1970 році він почав свою кар'єру судді. У 1972 році почав працювати викладачем Прикарпатського педагогічного інституту в Івано-Франківську. У 1976 році отримав право судити у Вищій лізі Радянського Союзу. Вже 1979 року переміг на республіканському і всесоюзному конкурсі «Олімпійський арбітр». Наступного року став арбітром ФІФА і провів футбольні матчі ХХІІ Олімпійських ігор 1980 року в Москві. На чемпіонаті світу 1982 року в Іспанії, як єдиний представник суддівського корпусу СРСР, відсудив один матч між збірними Франції та Кувейту, за результатами якої його було дискваліфіковано та назавжди усунуто від суддівства на міжнародній арені. У вищій лізі СРСР провів 156 матчів, 21 гру на Кубок, 53 міжнародні матчі, 4 фінали Кубка СРСР і VIII Спартакіади народів СРСР. Нагороджений пам'ятною золотою медаллю за роботу на 100 матчах чемпіонату СРСР. 7 разів входив до числа найкращих футбольних суддів СРСР (1978-1989)[4].

У 1991 році він завершує суддівську діяльність і стає членом суддівського комітету Федерації футболу України, а з 1994-го — інспектором комітету арбітрів ФФУ. У 2003 році Мирославові Ступару присвоєно вчене звання доцента і почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Тепер працює в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника на факультеті фізичного виховання і спорту, кафедри спортивно-академічних дисциплін. Автор багатьох робіт з теорії і методики футболу та арбітражу[5].

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1962 році одружився з Романою Андрусишин. Син Володимир народився в подружжя у 1965[6]. Пізніше виступав за команди: «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Кривбас» Кривий Ріг, «Закарпаття» Ужгород, «Зірка» Кіровоград[7].

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сьогодні Мирославу Ступару виповнюється 72 роки. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014. 
  2. Шлях до мундіалю[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Архів сайту «ФК Поділля»
  4. Мирослав Ступар: «ЦЯ ОДВІЧНА ТЕМА — ФУТБОЛ»[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Мирослав Ступар: Під час атаки французів несподівано пролунав свисток з трибуни, і кувейтці… зупинилися. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 31 травня 2012. 
  6. «Блохін міг бурчати»
  7. Ступар Володимир (1965)[недоступне посилання з липня 2019]
  8. World Cup moments: Kuwait uproar. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
  9. FIFA World Cup moments: Kuwait's Prince Fahad gets France's goal chalked off in the 1982 controversial clash. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
  10. 1982 World Cup: Michel Hidalgo, the sheikh and diplomatic arbitration. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Єсюнін С. Хмельницький футбол: Історія, події, статистика. — Хмельницький, 2000. — 80 с.