Стіна (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стіна
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Громада Томашпільська селищна громада
Рада Стінянська сільська рада
Код КАТОТТГ UA05100130240063780
Основні дані
Засноване 1550
Населення 700
Площа 3,89 км²
Густота населення 265,55 осіб/км²
Поштовий індекс 24231
Телефонний код +380 4348
Географічні дані
Географічні координати 48°27′09″ пн. ш. 28°25′16″ сх. д. / 48.45250° пн. ш. 28.42111° сх. д. / 48.45250; 28.42111Координати: 48°27′09″ пн. ш. 28°25′16″ сх. д. / 48.45250° пн. ш. 28.42111° сх. д. / 48.45250; 28.42111
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми Річка Русава
Місцева влада
Адреса ради с. Стіна, вул. Тараса Шевченка, 20
Карта
Стіна. Карта розташування: Україна
Стіна
Стіна
Стіна. Карта розташування: Вінницька область
Стіна
Стіна
Мапа

CMNS: Стіна у Вікісховищі

Стіна — (давніше місто Стіна) село в Україні, у Томашпільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Томашпільської селищної громади.[1]

Природні умови[ред. | ред. код]

Село має горбисту місцевість. Гора Солонці (найвища), Біла гора, Шпиль, Замкова гора, гора Болячка, Колька (найменша).

Історія[ред. | ред. код]

  • За переказами тут було давнє місто Янгород, не відомо ким і коли засноване.
  • У 1650-х рр. тут була фортеця. Фортеця містила замок тригранчастого вигляду.
  • За всю свою історію село мало кілька найменувань. Спочатку було Янгород, потім Чорне і вже тепер Стіна.

Церква св. Миколая. Легенда говорить, що коли копали рови під фундамент, на замовлення Стефана Нечая, знайшовся образ св. Миколая і на тому місці було збудовано церкву. Через сто років була добудувана церква і збудована дзвіниця. У 1654 році церква вже діяла в селі. Образ знаходився в церкві до 1901 року.

  • 1671 Стіна належала родині Замойських.
  • Близько 1734 року Чалий Сава зі своїм загоном брав участь у повстанні гайдамаків на боці сотника (або полковника) Верлана (в Умані склав присягу на вірність Росії в особі полковника Полановского, який був висланий на Поділля для підтримки кандидатури на трон Речі Посполитої Августа ІІІ). На чолі сотні взяв місто Стіну (пол. Ścianę), також Шаргород, в яких забрав майно власників, шляхтичів.[2]

Під час Голодомору 1932-33 років загинуло 200 мешканців села. Напочатку травня 2019 року було відкрито пам'ятник жертвам Голодомору та політичних репресій [3]

Печери[ред. | ред. код]

Біля міста знаходилися печери з давніми написами на стінах. А також печери, які вели до сусідніх сіл.

Центр вишивання[ред. | ред. код]

Стіна є відомим центром вишивання на східному Поділлі.[4] Чорний та червоний колір посідали особливе місце у стінянській вишивці.

Економіка[ред. | ред. код]

Соціальне підприємство Vereta переробляє вживані речі в екокилимки, чохли та сумки, які користуються великим попитом.[5] Вторговані кошти йдуть на оплату майстриням, підтримку місцевого хору, промоцію села та розвиток самою організації, щоб стимулювати місцевих жителів до співпраці, а також заохочувати молодь до пізнання старовинного ремесла.[6]

Заказник, легенда[ред. | ред. код]

На околиці села є заказник місцевого значення «Сонна поляна», де щороку розцвітає реліктова рослина сон-трава. Як стверджує легенда, кілька століть тому на Сонній поляні жило мирне населення. На них напали турки й живими залишилося декілька десятків чоловік. Ту місцевість довгий час називали Посічі, а люди, які залишилися живими, перейшли жити ближче до церкви й річки.

У селі народилися[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Стіна́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.596

Посилання[ред. | ред. код]