Сукадана (держава)
Увага: Не вказане значення "common_name"
| Сукадана | |||||||||||
| |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Сукадана | ||||||||||
| Мови | Класична малайська | ||||||||||
| Релігії | сунізм, індуїзм, анімізм | ||||||||||
| Форма правління | Монархія | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Засновано | XIV-XVI століття | ||||||||||
| - Ліквідовано | 1786 | ||||||||||
| |||||||||||
| Сьогодні є частиною | 
| ||||||||||
Сукадана — малайська держава на заході острова Калімантан, що існувала у XV—XVIII століттях. Надалі перебувала під протекторатом Нідерландів. У 1786 року захоплена сусіднім султанатом Понтіанаком за погодженням з голландцями.
Історія[ред. | ред. код]
За переказами заснована у XIII—XIV століттях переселенцями з Танджунгпури внаслідок ї їпоразки від імперії Маджапагіт. За іншими даними утворилася в кінці XVI століття[1]. Засновником держави називають Бравіджаю (малай. Brawijaya) з Яви[2].
На початку XVI століття правителі Сукадани контролювали узбережжя від мису Танджунг-Дату в сучасному Сараваку до Танджунг-Путінга на захід від Банджармасіна.[3]
1609 року правителька Сукадани вбила свого чоловіка та захопила владу[4]. Вона була при владі до 1622 року[5].
На початку XVII століття індуїстський раджа Сукадани прийняв іслам і проголосив себе султаном Мухаммадом Шафіуддіном. Невдовзі чоловіком Рату Сурії Кусуми, сестри султана, став брунейський раджа (принц) Тенга, надалі султан Сараваку.[6][7] За іншою версією, султанат був проголошений раніше, приблизно у 1550-ті роки[2].
Сукадана конкурувала з сусіднім султанатом Самбасом, що входив до сферу впливу Брунею, а надалі — Джохору. Сусідня держава Ландак то потрапляла під вплив Сукаданських правителів, то набувала незалежності[2].
Голландці почали налагоджувати зв'язки з Сукаданою 1607 року. Тоді до Борнео прибув мореплавець і торговець Самуел Бломмаерт[en][8]. 1617 року Голландська Ост-Індійська компанія відкрила в Сукадані торговий пост[9]. 1622 року Сукадана була захоплена військами Матараму й пост було знищено[10]. Утім занепад Матараму після 1650 року знову відновив незалежність і владу Сукадани в західному Борнео[2].
У XVIII столітті Сукадана занепала, потрапила під контроль Султанату Бантен, а ключову роль у регіоні почали відігравати її конкуренти Самбас, Банджармасін та Понтіанак. 1778 року вона була передана Бантеном Голландській Ост-Індійській компанії, а 1786 року столиця Сукадани зруйнована військами Ост-Індійської компанії в інтересах Понтіанаку, хоча надалі й відбудована, але султанат більше не відновився.[11] Правляча династія Сукадани на цьому перервалася, а її вцілілі представники втекли до міста Матан на річці Сімпанг, потім до поселень на річці Паван[en], а врешті — до селища Матан навпроти міста Кетапанг[en]. 1870 року вони прийняли титул «володарів Матану та Танджунг-Пури».[12]
Економіка[ред. | ред. код]
Сукадана була розташована поблизу гирла великої річки Капуас, контролюючи всю торгівлю з племенами даяків, які мешкали вище по річці та її численних притоках.[13]
Разом із Самбасом Сукадана у XVII столітті була одним із важливих джерел діамантів на Борнео. Першими торгувати ними стали голландці, пізніше англійці.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Smith, F. A. (2015). Misfortunes in English trade with Sukadana at the end of the seventeenth century, with an appendix on Thomas Gullock, a particularly unlucky trader. Borneo Research Bulletin, 46, 75-93.
- ↑ а б в г Robert Cribb (1 лютого 2013). Historical Atlas of Indonesia. Routledge. с. 100—101. ISBN 978-1-136-78057-8.
- ↑ Sellato Bernard. The Kingdom of Ulu Are in Borneo's History: A Comment. (Research Notes) // Borneo Research Bulletin. — 1999. — Т. 30. — С. 110-112.
- ↑ Walker, John Henry (2016). From Po-li to Rajah Brooke: Culture, Power and the Contest for Sarawak. Journal of Borneo-Kalimantan. 2 (2): 1—33. ISSN 2289-2583.(англ.)
- ↑ Sher Banu A.L. Khan 10. Revisiting «kingship» in seventeenth-century Aceh: From ira et malevolentia to pax et custodia[недоступне посилання]. У кн. Early modern Southeast Asia, 1350—1800 / edited by Ooi Keat Gin and, Hoàng Anh Tuấn. Milton Park, Abingdon, Oxon: Routledge, 2016, 301 pages; ISBN 9781138838758. Routledge studies in the modern history of Asia (2005); 111.(англ.)
- ↑ Kratz, E. U. (1980). Silsilah Raja-Raja Sambas as a Source of History. Archipel. 20: 255—267. Архів оригіналу за 4 червня 2018. Процитовано 3 листопада 2020.(англ.)
- ↑ Larsen, Ib (2012). The First Sultan of Sarawak and His Links to Brunei and the Sambas Dynasty, 1599-1826: A Little-known Pre-Brooke History. Journal of the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society. 85 (2): 1—16. doi:10.1353/ras.2012.0006. ISSN 2180-4338.(англ.)
- ↑ Donald F. Lach; Edwin J. Van Kley (15 червня 1993). Asia in the Making of Europe, Volume III: A Century of Advance. Book 3: Southeast Asia. University of Chicago Press. с. 1387–. ISBN 978-0-226-46755-9.
- ↑ Bhawan Ruangsilp (24 квітня 2007). Dutch East India Company Merchants at the Court of Ayutthaya: Dutch Perceptions of the Thai Kingdom, c.1604-1765. BRILL. с. 246–. ISBN 978-90-474-1986-0.
- ↑ Merle Calvin Ricklefs (27 квітня 1993). A History of Modern Indonesia since c-1300. Macmillan International Higher Education. с. 47. ISBN 978-1-349-22700-6.(англ.)
- ↑ Thomas Curtis (of Grove house sch, Islington) (1839). The London encyclopaedia, or, Universal dictionary of science, art, literature, and practical mechanics, by the orig. ed. of the Encyclopaedia metropolitana [T. Curtis]. с. 339.
- ↑ Smith, F. A., & Smith, H. F. (2011). A SHADOWY STATE IN BORNEO: WHERE WAS TANJUNC, PURA"?. Borneo Research Bulletin, 42, 89-104.[недоступне посилання]
- ↑ Somers Heidhues, M. (1998). The first two sultans of Pontianak. Archipel, 56(1), 273—294. [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Jack Ogden. Diamonds, Head Hunters and a Prattling Fool: The British Exploitation of Borneo Diamonds, Gems and Jewellery, 14, 3, September 2005. pp. 67 — 69.[недоступне посилання] (2005)(англ.)