Сукадана (держава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Увага: Не вказане значення "common_name"
Сукадана
XIV-XVI століття – 1786
Розташування
Держави західного Борнео, 17 ст, Сукадану позначено фіолетовим.
Столиця Сукадана
Мови Класична малайська
Релігії сунізм, індуїзм, анімізм
Форма правління Монархія
Історія
 - Засновано XIV-XVI століття
 - Ліквідовано 1786
Сьогодні є частиною Індонезія

Сукадана — малайська держава на заході острова Калімантан, що існувала у XV—XVIII століттях. Надалі перебувала під протекторатом Нідерландів. У 1786 року захоплена сусіднім султанатом Понтіанаком за погодженням з голландцями.

Історія[ред. | ред. код]

За переказами заснована переселенцями з імперії Маджапагіт у XIII—XIV століттях. За іншими даними утворилася в кінці XVI століття[1]. Засновником держави називають Бравіджаю (малай. Brawijaya) з Яви[2].

На початку XVI століття правителі Сукадани контролювали узбережжя від мису Танджунг-Дату в сучасному Сараваку до Танджунг-Путінга на захід від Банджармасіна.[3]

1609 року правителька Сукадани вбила свого чоловіка та захопила владу[4]. Вона була при владі до 1622 року[5].

На початку XVII століття індуїстський раджа Сукадани прийняв іслам і проголосив себе султаном Мухаммадом Шафіуддіном. Невдовзі чоловіком Рату Сурії Кусуми, сестри султана, став брунейський раджа (принц) Тенга, надалі султан Сараваку.[6][7] За іншою версією, султанат був проголошений раніше, приблизно у 1550-ті роки[2].

Сукадана конкурувала з сусіднім султанатом Самбасом, що входив до сферу впливу Брунею, а надалі до Джохору. Сусідня держава Ландак то потрапляла під вплив Сукаданських правителів, то набувала незалежності[2].

Голландці почали налагоджувати зв'язки з Сукаданою 1607 року. Тоді до Борнео прибув мореплавець і торговець Самуел Бломмаерт[en][8]. 1617 року Голландська Ост-Індійська компанія відкрила в Сукадані торговий пост[9]. 1622 року Сукадана була захоплена військами Матараму й пост було знищено[10]. Утім занепад Матараму після 1650 року знову відновив незалежність і владу Сукадани в західному Борнео[2].

У XVIII столітті Сукадана занепала, потрапила під контроль Султанату Бантен, а ключову роль у регіоні почали відігравати її конкуренти Самбас, Банджармасін та Понтіанак. 1778 року вона була передана Бантеном Голландській Ост-Індійській компанії, а 1786 року столиця Сукадани зруйнована військами Ост-Індійської компанії в інтересах Понтіанаку, хоча надалі й відбудована, але султанат більше не відновився.[11] Правляча династія Сукадани на цьому перервалася, а її вцілілі представники втекли до міста Матан на річці Сімпанг, потім до поселень на річці Паван[en], а врешті — до селища Матан навпроти міста Кетапанг[en]. 1870 року вони прийняли титул «володарів Матану та Танджунг-Пури».[12]

Економіка[ред. | ред. код]

Сукадана була розташована поблизу гирла великої річки Капуас, контролюючи всю торгівлю з племенами даяків, які мешкали вище по річці та її численних притоках.[13]

Разом із Самбасом Сукадана у XVII столітті була одним із важливих джерел діамантів на Борнео. Першими торгувати ними стали голландці, пізніше англійці.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Smith, F. A. (2015). Misfortunes in English trade with Sukadana at the end of the seventeenth century, with an appendix on Thomas Gullock, a particularly unlucky trader. Borneo Research Bulletin, 46, 75-93.
  2. а б в г Robert Cribb (1 February 2013). Historical Atlas of Indonesia. Routledge. с. 100–101. ISBN 978-1-136-78057-8. 
  3. Sellato Bernard. The Kingdom of Ulu Are in Borneo's History: A Comment. (Research Notes) // Borneo Research Bulletin. — 1999. — Т. 30. — С. 110-112.
  4. Walker, John Henry (2016). From Po-li to Rajah Brooke: Culture, Power and the Contest for Sarawak. Journal of Borneo-Kalimantan 2 (2): 1–33. ISSN 2289-2583. (англ.)
  5. Sher Banu A.L. Khan 10. Revisiting «kingship» in seventeenth-century Aceh: From ira et malevolentia to pax et custodia. У кн. Early modern Southeast Asia, 1350—1800 / edited by Ooi Keat Gin and, Hoàng Anh Tuấn. Milton Park, Abingdon, Oxon: Routledge, 2016, 301 pages; ISBN 9781138838758. Routledge studies in the modern history of Asia (2005); 111.(англ.)
  6. Kratz, E. U. (1980). Silsilah Raja-Raja Sambas as a Source of History. Archipel 20: 255–267. (англ.)
  7. Larsen, Ib (2012). The First Sultan of Sarawak and His Links to Brunei and the Sambas Dynasty, 1599-1826: A Little-known Pre-Brooke History. Journal of the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society 85 (2): 1–16. ISSN 2180-4338. doi:10.1353/ras.2012.0006. (англ.)
  8. Donald F. Lach; Edwin J. Van Kley (15 June 1993). Asia in the Making of Europe, Volume III: A Century of Advance. Book 3: Southeast Asia. University of Chicago Press. с. 1387–. ISBN 978-0-226-46755-9. 
  9. Bhawan Ruangsilp (24 April 2007). Dutch East India Company Merchants at the Court of Ayutthaya: Dutch Perceptions of the Thai Kingdom, c.1604-1765. BRILL. с. 246–. ISBN 978-90-474-1986-0. 
  10. Merle Calvin Ricklefs (27 April 1993). A History of Modern Indonesia since c-1300. Macmillan International Higher Education. с. 47. ISBN 978-1-349-22700-6. (англ.)
  11. Thomas Curtis (of Grove house sch, Islington) (1839). The London encyclopaedia, or, Universal dictionary of science, art, literature, and practical mechanics, by the orig. ed. of the Encyclopaedia metropolitana [T. Curtis].. с. 339. 
  12. Smith, F. A., & Smith, H. F. (2011). A SHADOWY STATE IN BORNEO: WHERE WAS TANJUNC, PURA"?. Borneo Research Bulletin, 42, 89-104.
  13. Somers Heidhues, M. (1998). The first two sultans of Pontianak. Archipel, 56(1), 273—294.(англ.)
  14. Jack Ogden. Diamonds, Head Hunters and a Prattling Fool: The British Exploitation of Borneo Diamonds, Gems and Jewellery, 14, 3, September 2005. pp. 67 — 69. (2005)(англ.)