Султанзаде Мехмед-паша
| Султанзаде Мехмед-паша тур. Sultanzade Mehmed Paşa тур. Sultanzade Mehmet Paşa 
| |
| Монарх: | Ібрагім I |
|---|---|
| Народження: |
1603 Стамбул, Османська імперія |
| Смерть: |
липень 1646 Крит, Венеційська республіка |
| Країна: |
Османська імперія[1] |
| Релігія: |
іслам[1] |
Султанзаде Мехмед-паша (? — липень 1646) — великий турецький державний і військовий діяч, губернатор Єгипту (1637—1640), 86-й великий візир Османської імперії (31 січня 1644 — 17 грудня 1645). Його прабабцею була Роксолана.
Батьком Мехмеда був Абдуррахман-бей, син Айше Хюмашах-султан, доньки Міхрімах-султан і Рустема-паші, великого візира Семіз Ахмеда-паші; матір'ю — дочка Юсуфа Синана-паші і невідомою по імені дочки Айше Хюмашах-султан[2][3][4]. Оскільки і по батькові, по матері він був нащадком улюбленої внучки Сулеймана I, він отримав прізвисько «Султанзаде»— однойменним титулом користувалися онуки султанів по жіночій лінії. Хаммер вказує інший варіант походження Мехмеда. Він пише: «Мехмед-паша, званий Султанзаде, тому що він походив від двох султанш, дружин Рустема-паші (від Сулеймана) і Пияле-паші (від Селіма II)»[5]. Ніяких інших подробиць походження Мехмеда-паші Хаммер не призводить, джерел теж. Більше ніхто не вказує Пияле серед предків Мехмеда.
Рік народження Алдерсон вказує 1602, при цьому вказавши дату смерті батька 1597. Не ясно, в який з двох дат він помиляється[2]. Сюрейя рік народження не вказує[3], зате пише: що помер він у 1646 році, будучи «п'ятдесяти років»[6].
У 1638 році Мехмед-паша був призначений бейлербеем Єгипту[7][8]. У травні 1638 року за наказом султана Мехмед-паша відправив у турецьку армію 1500 солдатів для участі в поході на Багдад, які повернулися в червні 1639 року[9].
В 1640 році він повернувся в Стамбул і став візиром османського дивана. У 1641 році він був призначений губернатором Ачі-кале (сучасний Очаків), йому було доручено відбити у козаків фортецю Азов. Мехмед-паша на чолі турецьких військ блокував Азов.
В 1643 році Мехмед-паша був призначений губернатором Дамаска. Це призначення було, ймовірно, пов'язано з таємною боротьбою за владу між ними і великим візиром Кеманкешем Кара-Мустафою[10].
У січні 1644 року Султанзаде Мехмед-паша при підтримці валіде-султан і Джинджи Ходжі зміг переконати султана Ібрагіма відсторонити від посади і покарати великого візира Кеманкеша Мустафу-пашу. Наступним великим візиром був призначений сам Султанзаде Мехмед-паша.
У 1645 році він виступав проти початку війни з Венеціанською республікою за острів Крит[8]. Незважаючи на це, султан Ібрагім наказав почати військові дії на Криті. У грудні того ж року Султанзаде Мехмед-паша був відсторонений від посади великого візира і незабаром призначений командувачем (сердаром) турецької армії у військовій кампанії на Криті.
У липні 1646 року Султанзаде Мехмед-паша помер на Криті[10][8].
| 4. Семиз Ахмед-паша | ||||||||||||||||
| 2. Абдуррахман-бей | ||||||||||||||||
| 10. Рустем-паша | ||||||||||||||||
| 5. Айше Хюмашах-султан | ||||||||||||||||
| 22. Сулейман I | ||||||||||||||||
| 11. Міхрімах-султан | ||||||||||||||||
| 23. Роксолана | ||||||||||||||||
| 1. Султанзаде Мехмед-паша | ||||||||||||||||
| 12. Винченцо Чикала (или Чигала) | ||||||||||||||||
| 6. Джигалазаде Юсуф Синан-паша | ||||||||||||||||
| 13. Лукреция | ||||||||||||||||
| 3. им*я невідомо | ||||||||||||||||
| 14. Семиз Ахмед-паша (=4) | ||||||||||||||||
| 3. им*я невідомо | ||||||||||||||||
| 30. Рустем-паша (=10) | ||||||||||||||||
| 15. Айше Хюмашах-султан (=5) | ||||||||||||||||
| 31. Михримах-султан (=11) | ||||||||||||||||
|}
- ↑ а б https://islamansiklopedisi.org.tr/mehmed-pasa-sultanzade
- ↑ а б Alderson, 1956, Table XXX.
- ↑ а б Süreyya cilt 4, 1996, pp. 1045.
- ↑ Uzunçarşılı, 1988, 3 Cild, s. 391.
- ↑ Hammer-Purgstall, Hellert, vol. 10, 1837, pp. 35.
- ↑ Süreyya cilt 4, 1996, pp. 1046.
- ↑ Öztuna, 1994, p. 412–416.
- ↑ а б в Süreyya cilt 4, 1996, pp. 1045—1046.
- ↑ Faulder, 1789, p. 85.
- ↑ а б Buz, 2009, p. 99.
- Alderson Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Clarendon Press, 1956.(англ.)
- Hammer-Purgstall J., Hellert J.-J. Histoire de l'Empire ottoman, depuis son origine jusqu'à nos jours. — Bellizard Barthès, Dufour & Lowell, 1837. — Т. 10.(фр.)
- Süreyya, Mehmed. Sicill-i Osmani. — 1996. — Т. 4. — P. 1045—1046. (тур.)
- Uzunçarşılı, İsmail Hakkı. Osmanlı Tarihi. — Türk Tarih Kurumu, 1988.(тур.)
- Accounts and Extracts of the Manuscripts in the Library of the King of France. Т. 2. R. Faulder. 1789. с. 85. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 13 січня 2019.(англ.)
- Alper, Ömer Mahir. Yaşamlarıyla ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi. Mehmed Paşa (Sultanzade, Cıvankapıcıbaşı). — Istanbul: Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A. Ş., 1999. — Т. 2. — С. 172. — ISBN 975-0800710. (тур.)
- Buz, Ayhan. Osmanlı Sadrazamları. — Istanbul: Neden Kitap, 2009. — ISBN 978-975-254-278-5. (тур.)
- Danışmend, Ismail Hami. Izahlı Osmanlı Tarihi Kronolojisi 6 Cilt. — Istanbul: Doğu Kütüphanesi, 2011. — ISBN 9789944397681.
- Öztuna Yılmaz (1994). Büyük Osmanlı Tarihi: Osmanlı Devleti'nin siyasî, medenî, kültür, teşkilât ve san'at tarihi. Т. 10. Ötüken Neşriyat A.S. с. 412—416. ISBN 975-437-141-5. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.