Східний Берлін
Ost-Berlin Восточный Берлин Berlin (Ost) Східний Берлін | |||||||||||
De facto столиця Східної Німеччини (невизнана як такою Західним блоком); Окупований Радянським Союзом сектор Берліна (визнана такою Західним блоком). | |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
![]() | |||||||||||
Столиця | Берлін | ||||||||||
Державний устрій | De facto столиця Східної Німеччини (невизнана як такою Західним блоком); Окупований Радянським Союзом сектор Берліна (визнана такою Західним блоком). | ||||||||||
Історія | |||||||||||
- Засновано | 7 жовтня 1949 | ||||||||||
- Ліквідовано | 3 жовтня 1990 | ||||||||||
| |||||||||||
|
Східний Берлін — частина міста Берліна, яка після Другої світової війни потрапила в радянський сектор. Східний Берлін був de facto столицею Східної Німеччини від 7 жовтня 1949 по 3 жовтня 1990. З 13 серпня 1961 по 9 листопада 1989 східна частина міста була відокремлена від західної Берлінською стіною. 3 жовтня 1990 ФРН і НДР були об'єднані. Цей день вважається днем офіційного закінчення існування Східного Берліна.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

У склад Східного Берліна входило 11 округів (див. ілюстрацію):
- Мітте (нім. Mitte)
- Пренцлауер-Берг (нім. Prenzlauer Berg)
- Фрідріхсгайн (нім. Friedrichshain)
- Панков (нім. Pankow)
- Вайсензеє (нім. Weissensee)
- Гогеншьонгаузен (нім. Hohenschönhausen) (з 1985)
- Ліхтенберг (нім. Lichtenberg)
- Марцан (нім. Marzahn)
- Геллерсдорф (нім. Hellersdorf)
- Трептов (нім. Treptow)
- Кьопенік (нім. Köpenick)
Центром столиці НДР була площа Александерплац (Alexanderplatz, «Alex»), головною вулицею — Унтер-ден-Лінден (нім. Unter den Linden). На заході ця вулиця впиралася в Бранденбурзькі ворота, за якими починався Західний Берлін, який об'єднав три післявоєнні зони окупації — американську, британську та французьку.
Загальний огляд[ред. | ред. код]
Західні союзники (США, Сполучене Королівство і Франція) ніколи офіційно не визнавали владу східнонімецького уряду над Східним Берліном; офіційний протокол союзників визнав тільки владу Радянського Союзу в Східному Берліні, відповідно до окупаційного статусу Берліна в цілому. Наприклад, командування Сполучених Штатів в Берліні опублікувало докладні інструкції для військового і цивільного персоналу США, бажаючих відвідати Східний Берлін[1]. Три західні коменданти регулярно протестували проти присутності східнонімецької Національної народної армії (NVA) у Східному Берлін, зокрема, під час проведення військових парадів. Тим не менш, три західні союзники в кінцевому підсумку створили посольства в Східному Берліні в 1970-і роки, хоча вони ніколи не визнавали його столицею Східної Німеччини. У договорах замість цього використовувалися такі терміни, як «місце перебування уряду»[2].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Апартаменти на бульварі Карла Маркса
-
Меморіальна дошка Леніна
-
Кафе «Москва»
-
Перші багатоповерхові житлові будинки, побудовані після війни
-
Театр
-
Житлові будинки
-
Будівля в стилі конструктивізму
-
Монумент герою-пролетарію
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Helpful Hints for US Visitors to East Berlin. Headquarters, U.S. Command Berlin. 9 листопада 1981. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2020.
- ↑ Architecture, Politics, and Identity in Divided Berlin [Архівовано 30 липня 2020 у Wayback Machine.], Emily Pugh, University of Pittsburgh Press, 2014, pages 159
Див. також[ред. | ред. код]
![]() |
Це незавершена стаття з історії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() |
Це незавершена стаття про Німеччину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|