Східний Саян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мапа Саян (за УРЕ, Том 10, 1983)

Східний Саян — гірська система, яка простягається на 1000 км від лівобережжя Єнісею до озера Байкал. Складчаста структура має північно-західне і субширотне простягання і представлена мегантиклінорієм, що примикає до південно-західного краю Сибірської платформи. Східний Саян складений г.ч. ґнейсами, слюдисто-карбонатними і кристалічними сланцями, мармурами, кварцитами, амфіболітами. Міжгірські западини (Мінусінська) заповнені теригенно-вугленосними товщами. Хребти західної частини Сх. Саяну утворюють плосковершинні «білогір'я» (Манське, Канське тощо) і «білки», де більшу частину року зберігаються плями снігу (звідки і назва «білки»). У центр. і сх. частині — високогірні масиви (Великий Саян, Тункські і Кітойські Гольці тощо) з альпійськими формами рельєфу. Найбільша висота — 3491 м. (г. Мунку-Сардик). Крім того, для Сх. Саяну характерні великі ділянки древнього вирівняного рельєфу, полого-нахилені вулканічні плато. Є й молоді вулканічні утворення (вулкан Кропоткіна та ін.). Відомо бл. 100 льодовиків. (карові та висячі).

Корисні копалини: золото, графіт, боксити, азбест, фосфорити та ін. Є мінеральні джерела (Аршан, Нілова Пустинь та ін.).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]