Саяни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саяни

рос. Саяны
,
монг. Соёны нуруу
Гора Мунку-Сардик
Гора Мунку-Сардик
Країна Росія Росія,
Монголія Монголія
Довжина 850 км
Ширина 150—200 км
Найвища точка гора Мунку-Сардик
 - координати 51°45′00″ пн. ш. 100°30′00″ сх. д. / 51.75000° пн. ш. 100.50000° сх. д. / 51.75000; 100.50000
 - висота 3 491 м
Розташування Саян на мапі Східного Сибіру
Розташування Саян на мапі Східного Сибіру

Commons-logo.svg Саяни у Вікісховищі

Координати: 65°47′54″ пн. ш. 90°58′28″ сх. д. / 65.79833° пн. ш. 90.97444° сх. д. / 65.79833; 90.97444

Хребти Східного Саяну з вершиною гори Мунку-Сардик на тлі

Сая́ни, Сая́н або Сая́нські го́ри (рос. Саяны, монг. Соёны нуруу) — гірська країна на Півдні Сибіру в Росії і півночі Монголії.

У Російській Федерації гори займають південні райони Красноярського краю та Іркутської області, а також північну частину Тиви і західну частину Бурятії.

Саян складається з численних хребтів, що утворюють велику вигнуту на Півночі дугу, завширшки до 150—200 км.

Саяни прийнято поділяти на Західний Саян і Східний Саян.

Західний Саян[ред.ред. код]

Мапа Саян (за УРЕ, Том 10, 1983)
Докладніше: Західний Саян

Західний Саян простягається на 600 км у північно-східному напрямі від верхів'я р. Малого Абакану до р. Казиру, де він з'єднується зі Східним Саяном.

Найбільші хребти: Саянський, Куртушибінський, Єргак-Таргак-Тайга. Висоти — від 1500 до 3121 м (гора Кизил-Тайга).

Хребти розчленовані глибокими міжгірними улоговинами, що лежать на висоті 400—800 м.

Східний Саян[ред.ред. код]

Докладніше: Східний Саян

Східний Саян простягається у південно-східному напрямі майже на 1000 км, від лівобережжя Єнісею до Тункінської улоговини.

Складається з невисоких (до 1500 м) плескатих гірських масивів — білогір'їв (Канське Білогір'я, Манське Білогір'я) та високих хребтів (Крижина, Удінський, Окинський тощо).

Найвища точка Східного Саяну й всієї гірської системи — гора Мунку-Сардик (3491 м).

У Східному Саяні поширена багаторічна мерзлота; відкрито близько 100 льодовиків загальною площею 30 км².

Геологія і корисні копалини[ред.ред. код]

Саяни сформувалися у Каледонську складчастість.

Західний Саян складений переважно з кристалічних сланців, пісковиків, ефузивних гірських порід, прорваних інтрузіями гранітів, Східний — з гнейсів, сланців, кварцитів, базальтів.

З корисних копалин є залізна й мідна руди, золото, ртуть, графіт, слюда.

Численні мінеральні джерела.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Саян різко континентальний.

Пересічна температура січня — від -20 °C в горах до -30 °C в улоговинах, липня — відповідно від +10 °C до +20 °C.

Річна кількість опадів на найвищих хребтах досягає 1000—1200 мм, у зниженнях — 300—350 мм.

Географія і природа[ред.ред. код]

Річки Саянів належать до басейну Єнісею.

Улоговини й підніжжя гір зайняті степами, схили до вис. 1600 м на Заході і 2100 м на Сході — темнохвойною тайгою, вище — альпійськими луками і тундрою.

Характерні представники тваринного світу лісів Саяну — лось, марал, бурий ведмідь, соболь, вивірка звичайна, колонок, лисиця руда; з птахів — тетерев, куріпка, рябчик тощо. На степових ділянках зустрічаються хом'яки, тушкани, ховрахи тощо.

Саяни і людина[ред.ред. код]

Народи Саян та Алтаю

Саяни здавна залюднені — корінними їх насельниками є як представники тюркських народів (хакаси, тофалари, тувинці), так і монгольських (буряти).

Важливе економічне значення, в т.ч. і для традиційного господарства, мають цінні лісові ресурси, гірські пасовища та мисливсько-промислові угіддя Саян.

У міжгірних улоговинах — землеробство (яра пшениця, ячмінь, жито, овес), розвивається садівництво.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саяни