Східносибірська низовина
| Східносибірська низовина | ||||
|
69° пн. ш. 148° сх. д. / 69° пн. ш. 148° сх. д.Координати: 69° пн. ш. 148° сх. д. / 69° пн. ш. 148° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | низовина і Russian Large Landscaped | |||
  Східносибірська низовина Східносибірська низовина (Росія) | ||||
 | ||||
Східносибірська низовина(рос. Восточно-Сибирская низменность) або Яно-Колимська низовина — величезна рівнина на північному сході Сибіру, Росія.[1] В адміністративному відношенні входить до складу республіки Якутія.
Через суворість клімату Східносибірська низовина в основному не заселена. Населені центри невеликі і широко розкидані. Чокурдах, Оленегорськ, Нижньоянськ[en], Руське Устя, Зирянка, Середньоколимськ, Аргахтах[en] та Андрюшкіно[en] є одними з небагатьох міст у цьому районі.
Географія[ред. | ред. код]
Східносибірська низовина — великий регіон, розташований на крайньому північному сході Сибіру. Має приблизно трикутну форму і протягується близько 1300 км зі сходу на захід та 1100 км з півночі на південь, поступово піднімаючись і звужуючись на південь, глибше на континент. За винятком невеликої ділянки на південному кінці, низовина лежить майже повністю на північ від Полярного кола. Низовина має у своєму складі низовини Яно-Індигірську, Колимську та Абийську, великі алювіальні рівнини, заболочені та всіяні тисячами озер[1]. Ці менші рівнини другого порядку обмежені хребтами: Кюндюлюн[en], Полоусний, Улахан-Сіс[en], Кондаковське плоскогір'я[en] і Суор-Уята[en], а також ізольованими сопками, на кшталт Кігілях-Тас[en] над річкою Алазея.[2]
На півночі Східносибірська низовина обмежена неглибокими крайовими морями Північного Льодовитого океану: море Лаптєвих та Східносибірське море. Новосибірські острови та менші Ведмежі острови, є продовженням рівнини на континентальному шельфі. На заході, півдні та південному заході низовина обмежена Східносибірськими горами, а саме: Верхоянським хребетом, хребтом Черського та їх передгір'ями, а також Алазейським плоскогір'ям, а на сході західним кінцем Анадирського хребта та Юкагірського плоскогір'я.
Низовину перетинають річки, що течуть переважно на північ. Основними з них є Яна, Індигірка та Колима та їх притоки, а також менші річки Алазея, Сундрун[en] та Хрома. За винятком дуже великих, взимку більшість річок низовини замерзають до дна.
На Східносибірській низовині розповсюджена вічна мерзлота, а також формації пов'язані з нею: аласи, термокарстові западини та байджарахи[en].[3]
Геологія[ред. | ред. код]
Геологічно низовина в основному складається з відкладень морського походження. вони сягають часів, коли терен низовини займало Верхоянське море, древнє море, яке займало більшу частину басейну сучасної річки Яна та верхів'я Індигірки в пермський період. Верхоянське море було розташоване на східному краю Сибірського кратону. З плином століть більша частина території поступово заповнювалася алювіальними відкладами сучасних річок.[4]
Клімат, флора і фауна[ред. | ред. код]
Клімат, що панує в низині, субарктичний і суворий, що характеризується тривалими, дуже холодними зимами. Середня температура січня на березі моря становить -32° C, а на суходолі -36° C. У липні середня температура на березі моря досягає 0° C, але у внутрішній зоні залишається холодно -12° C. Більша частина низовини вкрита тундрою. Лише на півдні верхів'їв Колими є область, де може рости модринова тайга.[5][6]
На берегах річки Сундрун[en] можна знайти стада диких північних оленів, які мають річний характер міграції. Загальна популяція північних оленів у Східносибірській низовині, проте, невелика порівняно з іншими районами, такими як Канадійська Арктика.[7]. Річки та озера рясні рибою: палія арктична, сиг сибірський, чир, муксун, нельма та омуль.[5]. Влітку на водно-болотних угіддях мешкають великі популяції мігруючих птахів: журавель білий, казарка чорна, лебідь чорнодзьобий та Somateria fischeri[8]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Yana-Indigirka and Kolyma lowlands (physical map, scale 1: 2 500 000) [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] // National Atlas of Russia . — M .: Roskartografiya, 2004. — T. 1. — S. 260—261. — 496 p. — ISBN 5-85120-217-3
- ↑ Topographic map — Chokurdakh
- ↑ Permafrost dynamics in the 20th and 21st centuries along the East Siberian transect. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
- ↑ Sea basins and land of the East Siberian Lowland. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 22 жовтня 2020.
- ↑ а б Indigirka [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.] / Great Russian Encyclopedia in 35 vols. / Ch. ed. Yu.S. Osipov . — M, 2004—2017
- ↑ Kolyma // Great Soviet Encyclopedia: in 30 vols. / Ch. ed. A.M. Prokhorov . — 3rd ed. — M .: Soviet Encyclopedia, 1969—1978.
- ↑ Ivan Sivtsev , The Sundrun population of wild reindeer, The Ninth North American Caribou Workshop, Kuujjuaq, Québec, Canada.
- ↑ Wetlands in Russia — Vol.4 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2021. Процитовано 22 жовтня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Равнины и горы Сибири. — М. : Наука, 1975.
Посилання[ред. | ред. код]
- Wetlands in Russia — Vol.4 [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
