Сігаєв Віктор Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сігаєв Віктор Геннадійович
Praporshchyk h.png Прапорщик
Сігаєв Віктор Геннадійович.jpg
Загальна інформація
Народження 9 травня 1984(1984-05-09)
Новояворівськ
Смерть 17 січня 2015(2015-01-17) (30 років)
Оленівка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
72 ОМБр (1).png
72 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Генна́дійович Сіга́єв (нар. 9 травня 1984(19840509) — пом. 17 січня 2015) — прапорщик Збройних сил України.

Життєпис[ред.ред. код]

В 2002—2003 роках проходив строкову службу, надалі — служба за контрактом, рядовий склад. В 2004—2006 роках — служба за контрактом на посаді прапорщика, 2006—2007 — за контрактом на посадах осіб молодшого начальницького складу. В 2007—2008 роках — механік-водій-електрик станції Р-142Н в/ч А2627, місто Винники. В 2009—2014 роках — інструктор з водіння взводу навчальних автомобілів, рота матеріально-технічного забезпечення Академії сухопутних військ

В часі війни — військовослужбовець 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади; головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Загинув 17 січня 20145-го під час бойового зіткнення з терористами поблизу Оленівки Волноваського району. Під час супроводу новоприбулих посадових осіб до позицій українських військовиків загін потрапив у засідку; на вимогу противника здатись у полон вояки відмовилися та вступили в бій. В ході бою Віктор Сігаєв знищив декілька ворогів, однак зазнав поранень, не сумісних з життям. Наступного ранку подзвонили російські терористи та повідомили, що вони забрали тіло Віктора і його товариша в Донецьк, й щоб за ним приїхали родичі.

Без Віктора лишились мама, брат, дружина й син.

Похований в місті Новояворівськ.

Нагороди та вшанування[ред.ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • на стіні будинку, де проживав Віктор, відкрито меморіальну дошку його честі

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України від 17 липня року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред.ред. код]