Сірано і д'Артаньян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сірано і д'Артаньян
Cyrano et d'Artagnan
Жанрдрама
РежисерАбель Ґанс
СценаристАбель Ґанс
На основіСірано де Бержерак
У головних
ролях		Хосе Феррер
Жан-П'єр Кассель
Сільва Кошина
ОператорОтелло Мартеллі
КомпозиторМішель Мань
Художникпо костюмах: Даріо Чеккі
КінокомпаніяCircé Production (Париж)
Compagnia Cinematografica Champion (Рим)
Agata Films (Мадрид)
Costantini Film
G.E.S.I. Cinematografica
Тривалість145 хв.
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Італія Італія
Іспанія Іспанія
Рік1964
Дата виходуФранція Франція: 22 жовтня 1964
DVD-реліз: 26 серпня 2005[1]
IMDbID 0057988
РейтингIMDb: 6.5/10 stars
Див. також: Д'Артаньян

«Сірано і д'Артаньян» (фр. Cyrano et d'Artagnan) — пригодницький фільм 1964 року; останній фільм, поставлений режисером Абелем Ґансом для великого кіно за мотивами творів Александра Дюма і Едмона Ростана. Прем'єра стрічки відбулася 25 вересня 1964 року на Нью-Йоркському кінофестивалі.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Після невдалих випробувань нового літального апарату Сірано де Бержерак (Хосе Феррер) вирушає до Парижа, раніше попрощавшись із старим батьком, який навчає його своєму секретному прийому. Дорогою Сірано зустрічає д'Артаньяна (Жан-П'єр Кассель), ще одного гасконця, такого ж брехуна, бідняка і мисливця за пригодами, як і він сам. Вони одразу стають нерозлучними друзями. Удвох викрадають мішки із золотими монетами у вірного помічника Рішельє «Червоної людини», яка під приводом збору податків оббирає до нитки усі землі, що попадаються йому на шляху. У Парижі д'Артаньяна приймають до лав мушкетерів де Тревіля і він стає секундантом Портоса в його дуелі з Сірано. Коли поранений Портос вибуває з ладу, Сірано повинен схрестити шпаги з д'Артаньяном, але замість цього вони пліч-о-пліч обороняються від гвардійців кардинала.

Потрапивши в полон, д'Артаньян і його товариші вимушені дати клятву вірності кардиналові. Так д'Артаньян потрапляє у табір супротивників Сірано, вірного слуги королеви. Люди кардинала заманюють Сірано в засідку, влаштовану бандою головорізів. Завдяки своєму секретному прийому, він розправляється з ними по черзі, останнім прирізавши їх проводиря на прізвисько «Голубка». Відтепер у нього в Парижі репутація.

Сірано і д'Артаньян знайомляться зі знаменитими куртизанками Маріон Делорм і Нінон де Ланкло. Усі четверо закохуються один в одного, але без взаємності. Маріон поклала око на Сірано, який любить Нінон; та ж небайдужа до д'Артаньяна, якого цікавить лише Маріон. Сірано пропонує д'Артаньяну помінятися ролями, щоб потрапити в ліжка до красунь. Надівши маски, Сірано і д'Артаньян вночі приєднуються, відповідно, до Нінон і Маріон. Обидві жінки в захваті від того, що провели ніч з бажаним чоловіком. За словами Сірано, це доводить, що почуття сильніші сердечної прихильності.

Нінон і Маріон, що належать до різних політичних таборів, нашіптують на вухо своїм коханцям таємниці змов. Ті ж, з товариської вірності, діляться ними один з одним. Але одного разу Нінон виявляє у своєму ліжку Сірано і з люттю припиняє це непорозуміння. Д'Артаньян звільняє Сірано, що потрапив у полон до прибічників кардинала. Удвох вони намагаються позбавити Францію від тягот громадянської війни. Сірано переконує королеву не підтримувати змову П'ятого березня. Потім він влаштовує зустріч д'Артаньяна і Маріон, тоді як Нінон зникає.

Сірано повертається в рідні краї. На своє здивування, він бачить, що його зруйнований будинок відбудовано наново; такий же новий вигляд і в його лабораторії. Його винаходи знову готові до випробувань, його праці перевидані. Причиною усьому цьому — Нінон. Сірано присягається забути про небо і свої авіаційні досліди, якщо вона погодиться залишитися з ним.

В ролях

[ред. | ред. код]

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Фільм провалився у прокаті[2] і був погано сприйнятий критиками. Оглядач Нью-Йорк Таймс Юджин Арчер порівняв його з пеплумом «Геркулес, Улісс і Самсон», що вийшов роком раніше, і розкритикував сценарій та гру головних акторів, відмітивши як здобутки лише яскравість відеоряду[3]. Оскільки значна частина діалогів написана александрінами, ролі іноземних акторів, яких в цій міжнародній постановці більшість, довелося дублювати.

Хосе Феррер, який у 1951 отримав «Оскара» за роль Сірано у фільмі Майкла Гордона «Сірано де Бержерак» (1950), говорив, що у Ганса був чудовий сценарій, але для завершення фільму не вистачило грошей, тому результат вийшов гіршим, аніж очікувалося[4].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 982-984. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cyrano et d'Artagnan en VOD, DVD ou Blu Ray на сайті AlloCiné
  2. ↑ Cyrano et d'Artagnan (1964)
  3. ↑ Archer E. Cyrano et d'Artagnan (1962): A Swashbuckler. The New York Times, 29.06.1964. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 4 січня 2016.
  4. ↑ Trivia

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сірано_і_д%27Артаньян&oldid=41078764