Сіроголовий шпак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіроголовий шпак
Grey Headed Starling (Sturnus malabaricus) Photograph by Shantanu Kuveskar.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Chestnut-tailed Starling Range.jpg
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Sturnus malabaricus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sturnus malabaricus
ITIS logo.svg ITIS: 915883
IUCN logo.svg МСОП: 147648
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 451424

Сіроголовий шпак або Каштановохвостий шпак (Sturnus malabaricus) — дрібний співочий птах із родини шпакових. Мешкає в рівнинних і горбистих районах Індії і країн Індокитаю, де займає відкриті простори з рідкими деревами і рідколісся. Добре уживається на урбанізованих територіях, проте однаково часто зустрічається і в районах, де не буває людина. На відміну від інших видів шпаків, більшу частину життя проводить на деревах, а не на землі. Зазвичай тримається невеликими зграйками. У деяких джерелах належить до роду малих шпаків, де значиться як вид Sturnia malabarica[1][2] .

Опис[ред. | ред. код]

Сіроголові шпаки у Національному парку Сатчарі[en] (Бангладеш) — переможець WLE 2020

Дрібний рухливий шпак довжиною 17-22 см і вагою 32-44 г[3] . Оперення чола і горла білувато-сіре. Тім'я, потилиця і щоки — сріблясто-сірі, пір'я в цих місцях дещо довше і скуйовджене. Дзьоб блакитний в основі, зеленуватий в середині і жовтий на кінці. Райдужна оболонка сірувато-біла. Верх тулуба і покриття буро-сірі. Першорядні махові коричневі з невеликим зеленуватим відливом, темніші буро-чорні по зовнішньому краю. Низ рудувато-коричневий. Хвіст сірий з шоколадно-коричневими краями. Ноги коричнево-жовті або оливково-бурі. Самці і самки зовні один від одного не відрізняються. Молоді птахи виглядають більш тьмяно з переважаючими сірувато-коричневими відтінками. Вокалізація — мелодійна трель або двоскладове цвірінькання[2] . Виділяють два підвиди — S. m. nemoricola і S. m. blythii.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у більшій частині Індії (крім північного заходу), далі на схід до китайських провінцій Сичуань і Юньнань і потім на південний схід, охоплюючи майже всю територію Індокитаю за винятком Малайського півострова. Переважно осілий або мандрівний вид, в низов'ях Гімалаїв пташки в зимовий час переміщуються в долину Катманду. Тримається серед листя дерев в рідколіссі або на галявинах. У горбистій місцевості не піднімається вище 800 м над рівнем моря[3].

Розмноження[ред. | ред. код]

Сезон розмноження триває з початку лютого до кінця липня[4] . Гніздиться в дуплах дерев на висоті 3-12 м, часто займаючи старі гнізда дятлів або бородастиків (Megalaima)[2]. Найчастіше відкладає яйця в березні, кладка складається з 3-5 (зазвичай 3-х) яєць блакитно-зеленого кольору без крапочок. Період насиджування в середньому становить 17 днів. Самець і самка разом будують гніздо, насиджують і доглядають за потомством. Пташенята починають літати через 19-21 днів.

Харчування[ред. | ред. код]

Харчується комахами (термітами, жуками, гусеницями, мухами та ін.), нектаром, пилком і квітками рослин. У період дозрівання харчується ягодами лантани (Lantana), жожоби (Zizyphus), плодами фікуса і насінням Альбіції (Albizzia).

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Zuccon, Dario; Cibois, Anne; Pasquet, Eric & Ericson, Per G. P. (2006): Nuclear and mitochondrial sequence data reveal the major lineages of starlings, mynas and related taxa. Molecular Phylogenetics and Evolution 41(2): 333—344. doi:10.1016/j.ympev.2006.05.007[недоступне посилання з Октябрь 2019]
  2. а б в C. Feare, A. Craig, B. Croucher, C. Shields, K. Komolphalin. Starlings and Mynas. Princeton University Press. 1999 ISBN 0-691-00496-X
  3. а б Salim Ali & S. Dillon Ripley (1972) Handbook of the Birds of India & Pakistan Vol 5 — Larks to the Grey Hypocolius. Bombay: Oxford University Press
  4. M. F. Jaman, N. Sahreen (2004) Ecology and breeding biology of chestnut-tailed starling, Sturnus malabaricus (Gmelin 1789). Ecoprint: An International Journal of Ecology, Vol 11, No 1 (2004). ISSN 1024-8668 HTML Abstract Архівовано березень 4, 2016 на сайті Wayback Machine.