Тайфунник Дефіліпа
| Тайфунник Дефіліпа | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma defilippiana (Giglioli & Salvadori, 1869) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Aestrelata defilippiana Pterodroma cookii defilippiana | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник Дефіліпа[2] (Pterodroma defilippiana) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає на сході Тихого океану, гніздовий ендемік Чилі. Вид названий на честь італійського зоолога Філіппо де Філіппі[en][4].
Опис[ред. | ред. код]
Тайфунник Дефіліпа — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 26 см. Лоб білий, поцяткований темними плямками, верхня частина голови і обличчя навколо очей темно-сірі, над очима світлі "брови". Верхня частина тіла темно-сіра, на крилах зверху є помітний М-подібний візерунок. Крайні стернові пера більш світлі. Нижня частина тіла переважно біла. Нижня сторона крил біла з вузькими темними краями і кінчиками.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Тайфунники Дефіліпа гніздяться на островах Сан-Амбросіо[es] і Сан-Фелікс[en] в архіпелазі Десвентурадас[en] та на острові Санта-Клара[en] в архіпелазі Хуан-Фернандес (на острові Александра Селькірка[en] вони, ймовірно, вимерли). Більшу частину року птахи проводять у східній частині Тихого океану на південь від екватора, де Перуанська течія підіймає до поверхні холодні глибинні океанічні води, багаті на поживні речовини.
Тайфунники Дефіліпа ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Живляться кальмарами, рибою і ракоподібними. Гніздяться колоніями в тріщинах серед скель, на уступах, в печерах, серед валунів у підніжжя лавових скель. Яйця відкладаються наприкінці липня-на початку серпня, пташенята вилуплюються у вересні-на початку жовтня, а покидають колонію в грудні.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, загальна популяція тайфунників Дефіліпа становить приблизно 2777 гніздових пар. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і носух.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma defilippiana: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 132. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |