Тамарільйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тамарільйо
Solanum betaceum Cav.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Еудікоти
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Підклас: Айстериди
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Паслін (Solanum)
Вид: Тамарільйо
Біноміальна назва
Solanum betaceum
Cav., 1799
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Solanum betaceum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Solanum betaceum
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 45843
The Plant List: tro-29608823

Тамарільйо (Solanum betaceum) — рослина з роду Паслін родини пасльонових. Інші назви «Цифомандра бурячна», «томатне дерево», «тамаморо».

Опис[ред. | ред. код]

Невеличке вічнозелене дерево. Досягає заввишки 2-3 м, має досить великі блискучі листя овальної форми. Квітки рожево-білі, мають дуже приємний аромат. Рослина живе всього 15 років, плодоносити починає з другого року життя.

Ягоди яйцеподібної форми завдовжки від 5 до 10 см. Ростуть гронами, в кожній з яких від 3 до 12 плодів. Зверху плоди вкриті блискучою твердою шкіркою, що має гіркий смак. Забарвлення плодів може бути будь-якою в залежності від сорту (червоною, помаранчевої, жовтого, фіолетового та ін.). Зовні плоди нагадують довгоплідні помідори. Тому перші конкістадори, котрі познайомилися з цим фруктом, назвали його томатним деревом.

М'якоть тамарільйо на смак кисло-солодко-солона, трохи нагадує смак томатного соку. Відмінність полягає в наявності у плодів характерного аромату тропічних фруктів. Колір м'якоті найчастіше золотисто-рожевий. Усередині плоду містяться насіння чорного кольору, які тонкі і круглі.

Зберігання[ред. | ред. код]

Тамарільйо, якщо його не піддавати транспортуванню великими купами, може зберігатися досить довго. У ящику для овочів і фруктів у холодильнику він пролежить 7—10 діб, якщо він спочатку був свіжим.

У темному місці незрілий плід доходить самостійно.

Застосування[ред. | ред. код]

Плоди дуже смачні, корисні для здоров'я. У них міститься багато вітамінів А, С, Е, РР, але особливо — вітамінів групи В (В2, В6, В9), мінеральних елементів: калію, кальцію, магнію, заліза і фосфору. Містить фолієву кислоту (вітамін В9), потреба в якій найгостріше відчувається під час вагітності.

Плоди вживають в їжу в свіжому вигляді, для цього попередньо потрібно очистити шкірку і зняти верхній шар до м'якоті. Тільки так можна уникнути попадання гірких частин плода. М'якоть плодів є чудовим доповненням деяких коктейлів і смузі, оскільки надає їм особливий аромат і неповторний смак.

Переважно використовують для консервування і кулінарної обробки (на кшталт помідорів). Тамарільйо погано зберігається і не витримує тривалого перевезення.

Він набагато солодший за помідорів, що позначається на його калорійності (у тамарільйо — 50калл/100 г на відміні — у помідора до 25 ккал/100 г). Є дієтичним продуктом. Фрукт багатий на каротиноїди, які надають йому червоно-помаранчевий колір. Каротиноїди є сировиною для синтезу в організмі людини вітаміну А. Вживання тамарільйо сприятливо позначається на здоров'я шкіри, волосся і нігтів, покращує регенерацію тканин, зміцнює зір і імунітет. Істотну користь має для нервової системи, оскільки він багатий на вітаміни групи В.

Багато в плодах томатного дерева і вітаміну С. Достатнє споживання — засіб профілактики і лікування грипу, ГРВІ та інших інфекційних захворювань, як вірусної, так і бактеріальної природи. Тамарільйо допоможе при цинзі, а також прискорить відновлення після перенесених важких хвороб і хірургічних втручань. Зміцнює імунітет, сприяє профілактиці і лікуванню атеросклерозу, усуває запори.

При недокрів'ї та рясних місячних тамарільйо також є досить до речі, адже в ньому багато заліза, отже він корисний для виконання організмом кровотворної функції. Завдяки високому вмісту магнію корисний для серця і нервової системи.

Примітно те, що в тамарільйо багато калію і майже не міститься натрію, тому плоди і сік рослини рекомендується вживати при набряках, ниркової недостатності та інших захворюваннях нирок.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Природний ареал тамарільйо — перуанські Анди, Чилі, Болівія та Еквадор. У цих країнах воно досить широко поширене в дикому вигляді. У культурі тамарільйо поширене в країнах за місцем походження, а також в Аргентині, Венесуелі, Колумбії і Бразилії, а також в Новій Зеландії. Окремі плантації є в гірських районах Коста-Рики, Ямайки, Гватемали, Гаїті та Пуерто-Рико.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Prohens, Jaime; Nuez, Fernando (2001). The Tamarillo (Cyphomandra betacea): A Review of a Promising Small Fruit Crop. Small Fruits Review 1 (2): 43–68.
  • D.H. Lewis und J.A. Considine: Pollination and fruit set in the tamarillo (Cyphomandra betacea (Cav.) Sendt.) 1. Floral biology. In: New Zealand Journal of Crop and Horticultural Science, Volume 27, 1999. S. 101—112.