Тансу Чілер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тансу Чілер
тур. Tansu Penbe Çiller
(Tansu Çiller) Rueda de prensa de Felipe González y la primera ministra de Turquía. Pool Moncloa. 16 de noviembre de 1995 (cropped) (cropped).jpeg
Народилася 24 травня 1946(1946-05-24)[1] (72 роки)
Стамбул, Туреччина[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність економістка, дипломатка, політик, науковиця, викладачка університету
Alma mater Босфорський університет
Єльський університет
Коннектикутський університет
Заклад Босфорський університет
Посада прем'єр-міністр Туреччини, Член Великих національних зборів Туреччини[d] і віце-прем'єр-міністр Туреччини[d]
Партія Демократична партія[d]
Автограф Signature of Tansu Ciller.svg

Тансу Пенбе Чілер (тур. Tansu Penbe Çiller, нар. 24 травня 1946) — турецький економіст і політик. Перша і єдина на даний момент жінка, яка займала посаду прем'єр-міністра Туреччини.

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Закінчила Школу економіки при жіночому Роберт Коледжі (Стамбул). Отримала ступінь доктора в Коннектикутського університеті і пізніше закінчила постдокторські дослідження в Єльському університеті. З 1978 року викладає в Босфорській університеті (Стамбул), з 1983 року — професор (там само). Також працювала в Стамбульському банку на посаді президента.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Змінивши професорські посади в кількох університетах, активно зайнялася політикою з листопада 1990, вступивши в консервативну Партію вірного шляху. Була обрана до парламенту Туреччини в 1991 році депутатом від Стамбула, займала посаду державного міністра економіки в коаліційному уряді С. Деміреля.

З 13 червня 1993 — лідер партії, прем'єр-міністр Туреччини в коаліційному уряді Партії вірного шляху і Соціал-демократичної народної партії. Після виходу соціал-демократів з коаліції в жовтні 1995 спробувала сформувати уряд меншості, проте уряд не отримав підтримки парламенту. Після цього погодилася на формування нового кабінету за участю Республіканської народної партії, що поглинула Соціал-демократичну народну партію.

Займала також посаду міністра закордонних справ Туреччини та віце-прем'єра в 1996—1997. Для боротьби з курдськими сепаратистами і Вірменської секретної армії звільнення Вірменії вдавалася до посилення зв'язків з антидемократичною мережею організованої злочинності, відомої як «Глибинна держава». Це стало очевидно, коли після Сусурлукського скандалу вона виступила з хвалебною промовою на адресу ультранаціоналіста, лідера ультраправої організації «Сірі вовки» Абдулли Чатли, який загинув в автомобільній катастрофі в Сусурлуці, заявивши: «Тих, хто стріляють або отримують рани в ім'я цієї країни, цієї нації, і цієї держави, ми будемо завжди згадувати з повагою.»

У 1997 році, не встигнувши сформувати новий кабінет, відсторонена від влади (на посаді віце-прем'єра) в результаті військового перевороту.

Під час її правління було підписано митну угоду між Туреччиною і ЄС.

Одним з її головних досягнень є перетворення турецької армії з організації, яка користувалася застарілим озброєнням часів Другої світової війни, в сучасні збройні сили, здатні з успіхом вести мобільну війну проти Курдської робочої партії. Їй вдалося переконати США внести Курдську робітничу партію в список терористичних організацій, пізніше домоглася такого ж рішення від ЄС.

Звинувачення в корупції[ред. | ред. код]

Турецький парламент провів розслідування щодо Чілер в зв'язку з серйозними звинуваченнями в корупції в період її перебування на чолі уряду. Чілер і ще один колишній прем'єр Месут Йилмаз були пізніше звільнені від переслідування, в основному у зв'язку з процедурними моментами і їх імунітетом. В кінці 1998 року справи по їх звинуваченням були закриті комісією парламенту.

Після поразки на виборах в листопаді 2002 року пішла з політики.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]