Джемаль Гюрсель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джемаль Гюрсель
тур. Cemal Gürsel
тур. Cemal Gürsel
CGursel HMQueenElizabethII.jpg
Туреччина 4-й президент Туреччини
1961 — 1966
Попередник Махмуд Джеляль Баяр
Наступник Джевдет Сунай
Туреччина 11-й прем'єр-міністр Туреччини
1960
Попередник Аднан Мендерес
Наступник Еммін Фахреттін Озділек
Народився 13 жовтня 1895(1895-10-13)
Ерзурум, Османська імперія
Помер 14 вересня 1966(1966-09-14) (70 років)
Анкара, Туреччина
Похований Державний цвинтар Туреччини[1] і Аниткабір[2]
Відомий як політик, офіцер
Громадянство Туреччина Туреччина
Національність турок
Alma mater Турецька військова академія і Kuleli Military High Schoold
Політична партія незалежний політик
У шлюбі з Melahat Gürseld
Професія військовик
Релігія сунізм
Нагороди
Військова медаль
Медаль Незалежності
Підпис Cemal Gürsel-signature.png

Джема́ль Гюрсе́ль (тур. Cemal Gürsel, 13 жовтня 1895, Ерзурум, Османська імперія14 вересня 1966, Анкара, Туреччина) — турецький військовий і громадський діяч, четвертий президент Турецької республіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 жовтня 1895 року в Ерзурумі в родині турків-сунітів. Його батько, Абідін Бей, був офіцером османської армії. Джемаль Гюрсель приходився онуком Ібрагіму (1820—1895) та правнуком Хаджі Ахмаду (1790—1860).

Після початкової школи в Орду і військової середньої школи в Ерзінджані закінчив вище військове училище Кулелі («İstanbul Kuleli Askerî Lisesi») в Стамбулі. У школі Джемаль Гюрсель був помітною фігурою і тому був прозваний «Джемаль ага» (великий Джемаль). Отримав військову освіту за фахом артилериста.

Загалом строк його служби в армії склав 45 років.

У 1915 році, у віці 20 років, поступив на службу в армію Османської імперії. Під час Першої світової війни він брав участь у битві при Чанаккале, що на березі Дарданелл, і в битві при Галліполі. Як лейтенант першої батареї 12-го артилерійського полку в 1915 році був нагороджений Військовою медаллю. Пізніше він воював на палестинському та сирійському фронтах. У 1919 році був взятий в полон, і залишався в'язнем у Єгипті до 6 жовтня 1920 року. Пізніше, під час свого президентства, в інтерв'ю іноземній пресі, на питання «чому він не вивчив англійську мову під час його полону?», він пояснив, що був настільки засмучений під час полону, що на знак протесту вивчив французьку мову в британському таборі замість англійської.

Після звільнення повернувся в Анатолію, де приєднався до Мустафи Кемаля після конгресу і взяв участь у турецькій війні за незалежність 1920—1923. Командував полком, бригадою, був начальником військової школи, командиром корпусу, потім служив в Генеральному штабі армії. Він був нагороджений Медаллю Незалежності за хоробрість в Першому дивізіоні, перевершуючи в битвах Другої світової війни Іненю, Ескішехіра і Сакарью.

У 1946 році отримав звання бригадного генерала, у 1957 році — генерала армії.

У серпні 1958 року генерал Гюрсель призначений командувачем сухопутними силами Туреччини. Не брав участь у політичному житті країни і не належав до жодної з політичних партій.

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

Навчався у військовій академії, яку закінчив у 1929 році як офіцер штабу. З 1946 року служив у всіх загальних рядах до чотирьох-зіркових в цілому, включаючи начальника розвідки і був призначений командувачем Сухопутними військами в 1958 році, коли командував 3-ю армією.

Гюрсель, як спокійний і батьківською фігурою з тонким почуттям гумору, був добре відомий як на національному, так і в колах НАТО, і заслужив повагу і довіру як в народу, так і в збройних силах, за свої професійні знання і поведінку. Під час свого візиту 2 травня 1960 року він пояснив свої погляди міністру національної оборони Ібрагіму Етему Мендересу і, таким чином, уряду. 3 травня 1960 року він написав історичного листа, в якому просив президента Джеляля Баяра подати у відставку. У цьому листі він заявив, що прем'єр-міністра Аднана Мендереса люблять люди, і запропонував призначити його на пост Президента замість Баяра. Ці дії призвели до відстороненню Джемаля Гюрселя з посади, його відправили до Ізміра в обов'язкову відпустку, змушуючи до дострокового виходу на пенсію.

У прощальному листі, переданому у всі підрозділи збройних сил, Джемаль Гюрсель закликав армію не втручатися в політику, він висловився таким чином: «Завжди високо тримайте честь армії та форми, яку ви носите. Знайте, як захиститися від шкідливих наслідків амбіційної політичної атмосфери, яка зараз віє в країні. Тримайтеся осторонь від політики будь-якою ціною. Це має величезне значення для вашої честі, сили армії та долі країни».

Президентство[ред. | ред. код]

Став організатором перевороту 27 травня 1960, після успіху якого зайняв пости глави держави як голова Комітету національної єдності і командувач збройними силами. Прийшовши до влади, він заявив, що у внутрішній і зовнішній політиці Туреччина буде слідувати принципам Кемаля Ататюрка і підтвердив вірність зобов'язанням по блоках НАТО і СЕНТО. Гюрсель також оголосив про намір провести нові загальні вибори і ухвалити нову конституцію країни. 28 травня 1960 він очолив новий уряд країни[3].

На початку травня 1960 року подав у відставку зі свого поста через незгоду з наказами прем'єр-міністра Аднана Мендереса, який використав армію для придушення антиурядових студентських демонстрацій в Анкарі. Відставка не була прийнята, однак Гюрсель був відправлений у відпустку[3]. Помер на посаді президента в 1966 році, похований на Турецькому державному кладовищі.

Родина[ред. | ред. код]

Гюрсель був одружений у 1927 році на Мелахат (Melahat), доньці офіцера військово-морського флоту, який служив на фрегаті Хамідіє (Hamidiye). Подружжя мало одного сина, Оздеміра та всиновило дівчинку на ім'я Хатідже Ергюн.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У 1961 році став ініціатором розробки першого турецького автомобіля Devrim, який так і не запустили у виробництво.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]