Джемаль Гюрсель
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (листопад 2015) |
| Джемаль Гюрсель тур. Cemal Gürsel | |
|---|---|
| тур. Cemal Gürsel | |
.jpg) | |
 4-й президент Туреччини | |
| 1961 — 1966 | |
| Попередник | Махмуд Джеляль Баяр |
| Наступник | Джевдет Сунай |
| 11-й прем'єр-міністр Туреччини | |
| 1960 | |
| Попередник | Аднан Мендерес |
| Наступник | Еммін Фахреттін Озділек |
| Народився |
13 жовтня 1895 Ерзурум, Османська імперія |
| Помер |
14 вересня 1966 (70 років) Анкара, Туреччина |
| Похований | Державний цвинтар Туреччини[1] і Аниткабір[2] |
| Відомий як | політик, офіцер |
| Громадянство |
Туреччина |
| Національність | турок |
| Alma mater | Турецька військова академія і Kuleli Military High Schoold |
| Політична партія | незалежний політик |
| У шлюбі з | Melahat Gürseld |
| Професія | військовик |
| Релігія | сунізм |
| Нагороди |
  |
| Підпис |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Джема́ль Гюрсе́ль (тур. Cemal Gürsel, 13 жовтня 1895, Ерзурум, Османська імперія — 14 вересня 1966, Анкара, Туреччина) — турецький військовий і громадський діяч, четвертий президент Турецької республіки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Джемаль Гюрсель народився 13 жовтня 1895 року в Ерзурумі у родині турків-сунітів. Його батько, Абідін Бей, служив офіцером в османській армії. Джемаль Гюрсель був онуком Ібрагіму (1820—1895) і правнуком Хаджі Ахмаду (1790—1860).
Після закінчення початкової школи в Орду та військової середньої школи в Ерзінджані, Джемаль Гюрсель вступив до вищого військового училища Кулелі («İstanbul Kuleli Askerî Lisesi») у Стамбулі. В школі він був помітною фігурою і отримав прізвисько «Джемаль ага» (Великий Джемаль). Отримавши військову освіту за спеціальністю ртилерист, він відслужив у армії протягом 45 років.
У 1915 році, у віці 20 років, поступив на службу в армію Османської імперії. Під час Першої світової війни він брав участь у битві при Чанаккале, що на березі Дарданелл, і в битві при Галліполі. Як лейтенант першої батареї 12-го артилерійського полку в 1915 році був нагороджений Військовою медаллю. Пізніше він воював на палестинському та сирійському фронтах. У 1919 році був взятий в полон, і залишався в'язнем у Єгипті до 6 жовтня 1920 року. Пізніше, під час свого президентства, в інтерв'ю іноземній пресі, на питання «чому він не вивчив англійську мову під час його полону?», він пояснив, що був настільки засмучений під час полону, що на знак протесту вивчив французьку мову в британському таборі замість англійської.
Після звільнення повернувся в Анатолію, де приєднався до Мустафи Кемаля після конгресу і взяв участь у турецькій війні за незалежність 1920—1923. Командував полком, бригадою, був начальником військової школи, командиром корпусу, потім служив в Генеральному штабі армії. Він був нагороджений Медаллю Незалежності за хоробрість в Першому дивізіоні, перевершуючи в битвах Другої світової війни Іненю, Ескішехіра і Сакарью.
У 1946 році отримав звання бригадного генерала, у 1957 році — генерала армії.
У серпні 1958 року генерал Гюрсель призначений командувачем сухопутними силами Туреччини. Не брав участь у політичному житті країни і не належав до жодної з політичних партій.
Військова кар'єра[ред. | ред. код]
Навчався у військовій академії, яку закінчив у 1929 році як офіцер штабу. З 1946 року служив у всіх загальних рядах до чотирьох-зіркових в цілому, включаючи начальника розвідки і був призначений командувачем Сухопутними військами в 1958 році, коли командував 3-ю армією.
Гюрсель, як спокійний і батьківською фігурою з тонким почуттям гумору, був добре відомий як на національному, так і в колах НАТО, і заслужив повагу і довіру як в народу, так і в збройних силах, за свої професійні знання і поведінку. Під час свого візиту 2 травня 1960 року він пояснив свої погляди міністру національної оборони Ібрагіму Етему Мендересу і, таким чином, уряду. 3 травня 1960 року він написав історичного листа, в якому просив президента Джеляля Баяра подати у відставку. У цьому листі він заявив, що прем'єр-міністра Аднана Мендереса люблять люди, і запропонував призначити його на пост Президента замість Баяра. Ці дії призвели до відстороненню Джемаля Гюрселя з посади, його відправили до Ізміра в обов'язкову відпустку, змушуючи до дострокового виходу на пенсію.
У прощальному листі, переданому у всі підрозділи збройних сил, Джемаль Гюрсель закликав армію не втручатися в політику, він висловився таким чином: «Завжди високо тримайте честь армії та форми, яку ви носите. Знайте, як захиститися від шкідливих наслідків амбіційної політичної атмосфери, яка зараз віє в країні. Тримайтеся осторонь від політики будь-якою ціною. Це має величезне значення для вашої честі, сили армії та долі країни».
Президентство[ред. | ред. код]
Став організатором перевороту 27 травня 1960, після успіху якого зайняв пости глави держави як голова Комітету національної єдності і командувач збройними силами. Прийшовши до влади, він заявив, що у внутрішній і зовнішній політиці Туреччина буде слідувати принципам Кемаля Ататюрка і підтвердив вірність зобов'язанням по блоках НАТО і СЕНТО. Гюрсель також оголосив про намір провести нові загальні вибори і ухвалити нову конституцію країни. 28 травня 1960 він очолив новий уряд країни[3].
На початку травня 1960 року подав у відставку зі свого поста через незгоду з наказами прем'єр-міністра Аднана Мендереса, який використав армію для придушення антиурядових студентських демонстрацій в Анкарі. Відставка не була прийнята, однак Гюрсель був відправлений у відпустку[3]. Помер на посаді президента в 1966 році, похований на Турецькому державному кладовищі.
Родина[ред. | ред. код]
Гюрсель одружився у 1927 році на Мелахат (Melahat), доньці офіцера військово-морського флоту, який служив на фрегаті Хамідіє (Hamidiye). Подружжя мало одного сина, Оздеміра та всиновило дівчинку на ім'я Хатідже Ергюн.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
У 1961 році став ініціатором розробки першого турецького автомобіля Devrim, який так і не запустили у виробництво.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://web.archive.org/web/20200810185526/https://www.medyasiyaset.com/anitkabirin-hatirlanmayan-yillari1974-1988/
- ↑ https://www.medyasiyaset.com/anitkabirin-hatirlanmayan-yillari1974-1988/
- ↑ а б Джемаль Гюрсель. Новое время., 1960, с. 31
Література[ред. | ред. код]
- Гюрсель, Джемаль // Радянська історична енциклопедія. — М.: Радянська енциклопедія, 1963. — Т. 4. — С. 923—924.
- Джемаль Гюрсель (Люди і події) // Новий час — № 22. — М.: 1960. — С. 31.
| |||||||||
.svg)
|
