Абдулла Гюль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абдулла Гюль
Abdullah Gül
Abdullah Gül 2011-06-07.jpg
Народився 29 жовтня 1950(1950-10-29) (67 років)
Кайсері, Туреччина
Громадянство (підданство) Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність політик, дипломат і економіст[d]
Alma mater Стамбульський університет
Ексетерський університет[d]
Лондонський університет
Посада Президент Туреччини, прем'єр-міністр Туреччини, Віце-прем'єр-міністр Туреччини[d], Член Великих національних зборів Туреччини[d] і Член Парламентської амамблеї Ради Європи[d]
Партія Партія справедливості та розвитку
Конфесія сунізм
У шлюбі з Хайрюнніса Гюль
Автограф Abdullah Gül's signature.png
Нагороди
Сторінка в Інтернеті http://www.abdullahgul.gen.tr/EN/main.asp
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Абдулла́ Гюль (тур. Abdullah Gul; нар. 29 жовтня 1950) — президент Туреччини у 2007-2014. У 20022003 очолював уряд Туреччини, в 20032007 керував міністерством закордонних справ Туреччини.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 29 жовтня 1950 в Кайсері в центральній Туреччині. Закінчив школу в Кайсері і в 1968 поступив в Стамбульський університет, який закінчив в 1971 зі ступенем бакалавра економіки. Ще в університеті почав займатися політичною діяльністю, за що у свій час навіть не допускався до занять. Двічі — в 1975 і 1980 — був арештований, але щоразу його незабаром відпускали.

У 1980–1983 викладав економіку в Сакарійському університеті в місті Адапазари, де за його участі був утворений департамент промислової інженерії.

У 1983 захистив в Стамбульському університеті докторську дисертацію, присвячену економіці мусульманських країн. Брав участь в навчальних програмах в Лондоні й Ексетері.

У 1983-1991 працював економістом в Ісламському банку розвитку в Джидді (Саудівська Аравія). У 1991 повернувся на Батьківщину і став викладати міжнародну економіку.

У 1991 і 1995 обирався до турецького парламенту від ісламської Партії благоденствування (Refah Partisi), керованої відомим політичним діячем Неджметтіном Ербаканом. У 1991–1995 був членом парламентського комітету з бюджету і планування. У 1993 одночасно став заступником голови Партії благоденства, відповідальним за зовнішню політику. У 1995 увійшов до парламентського комітету із зовнішньої політики.

У 1992-2001 також брав участь в роботі Парламентської асамблеї Ради Європи, де він був членом комітету з культури і освіти і комітету з політики. У 2001 удостоївся однієї з нагород Парламентської асамблеї.

У 1996 призначений державним міністром і прес-секретарем в уряді Ербакана. Крім цього, він залишався одним з головних радників Ербакана в області зовнішньої політики.

У 1997 під тиском армійського командування правляча коаліція, очолювана Партією благоденства, відмовилася від влади, а на початку 1998 (за іншими відомостями, в 1997) за підрив світської конституції опинилася під забороною. На основі Партії благоденства створена Партія чесноти (Fazilet Partisi), від якої в 1999 знов був вибраний до турецького парламенту. У 2000 виступав як кандидат в лідери Партії чесноти, але не був вибраний.

У 2001 була заборонена і Партія чесноти. Гюль, що сприймався як один з лідерів ісламістів, разом з низкою інших політиків створив нову Партію справедливості і розвитку (Adalet ve Kalkinma Partisi), яка перемогла на парламентських виборах 2002 року. Лідером партії був Таїп Ердоган, але відповідно до закону він не міг брати участь у виборах (у 1998–1999 він був ув'язнений за публічне читання нібито ісламістського вірша).

У листопаді 2002 новим прем'єр-міністром Туреччини став Гюль. Незабаром, проте, парламент прийняв поправку до турецької конституції, що дозволила Ердогану займати вищі державні посади, і в березні 2003 він став прем'єр-міністром, а Гюль — його заступником і міністром закордонних справ.

На посаді міністра закордонних справ проводив курс, направлений на прийняття Туреччини в Європейський союз. При цьому він приділяв особливу увагу рішенню кіпрського питання (впродовж багатьох років Кіпр роздільний на дві фактично незалежні частини — грецьку та турецьку, з яких тільки грецька визнана світовою спільнотою), яке, за його словами, «отруювало» процес вступу Туреччини в Європейський союз. Крім того, Гюль був відомий своєю критикою американської близькосхідної політики. Ще в березні 2003 Туреччина не допустила на свою територію американські війська, що готувалися до війни в Іраку, хоча сама Туреччина ввела війська на територію північного Іраку для боротьби з курдськими повстанцями. Пізніше Гюль підкреслював, що дії США на Близькому Сході настроюють навіть помірних турків проти цієї держави.

У квітні 2007 Партія справедливості і розвитку висунула Гюля кандидатом на посаду президента, проте антиісламіська секуляриська опозиція заблокувала його обрання, бойкотувавши вибори, що привело до відсутності кворуму. У травні Гюль зняв свою кандидатуру, після чого були призначені дострокові вибори до парламенту. В результаті липневих виборів секуляриські сили зазнали поразки, і в серпні 2007 року парламент з третього разу вибрав Гюля президентом Туреччини. Гюль став першим президентом Туреччини, що асоціюється з ісламіськими силами; в той же час він підкреслював свою прихильність принципам світськості в державному устрої країни. Попри те, що Гюль формально став головнокомандувачем збройними силами Туреччини, на його інавгурацію не прийшов жоден представник вищого командування, настроєного проти консервативних мусульманських сил. У зв'язку з обранням Гюля підкреслювалося, що хоча президент Туреччини і не володіє реальною владою, він все ж таки може накладати вето на законопроекти і розпускати парламент, а також призначає верховних суддів держави, так що обрання Гюля було досить істотним досягненням для Партії справедливості і розвитку.

У березні 2008 генеральний прокурор Туреччини зажадав оголосити поза законом Партію справедливості і розвитку і заборонити приблизно 70 керівникам партії (зокрема Гюлю) примикати до якої-небудь політичної партії на термін в 5 років, проте в липні 2008 року Верховний суд Туреччини відмовив прокуророві в цій вимозі.

6 вересня 2008 відвідав з візитом Вірменію, що стало першим в складній історії турецько-вірменських відносин візитом представника вищого керівництва однієї країни в іншу.

Крім турецької, Гюль володіє арабською й англійською мовами.

Родина[ред.ред. код]

У 1980 одружувався на Хайруннісі Озюр, у подружжя два сини, Ахмет Мунір і Мехмет Емре, і дочка Кубра. Підкреслюється, що Хайрунніса Гюль стала першою в історії світської Туреччини дружиною президента, яка носить мусульманську хустку.

Посилання[ред.ред. код]