Тау — нуль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тау — нуль
англ. Tau Zero
Тау — нуль.jpg
Жанр наукова фантастика
Автор Пол Андерсон
Мова англійська
Опубліковано 1970
Видавництво RosettaBooks
Нагороди

Тау — нуль (англ. Tau Zero; інша назва — «Коли завмирає час») — науково-фантастичний роман американського фантаста Пола Андерсона. Написаний у 1970 на основі більш ранньої повісті «Пережити вічність» (англ. To Outlive Eternity), опублікованій в журналі Galaxy Science Fiction 1967 року. У книжковому варіанті роман був опублікований у 1970 році. Особливість роману — правдоподібність з точки зору фізики і астрономії, що дозволяє віднести його до так званої «жорсткої наукової фантастики». Роман був номінований на отримання премії Г'юго в номінації «найкращий роман» в 1971, [1] але поступився роману Ларрі Нівена "Світ-Кільце".

Сюжет[ред. | ред. код]

Недалеке майбутнє. Після ядерної війни провідною світовою державою стала Швеція. Люди почали колонізувати космос, але польоти між зірками займають десятки років. Завдяки релятивістському уповільненню часу всередині корабля час тече повільніше. Чим ближче швидкість польоту до швидкості світла, тим нижче коефіцієнт «тау» (який і дав назву роману). Чим нижче тау, тим більше маса корабля і уповільнення часу. Тому при швидкості, близькій до швидкості світла, всередині корабля проходять хвилини, у той час як у світі навколо нього можуть пройти мільйони років. Корабель «Леонора Крістін» відправляється до зоряної системи Беті Діви. Екіпаж корабля складається з 50 осіб різних національностей (25 чоловіків та 25 жінок) і різних спеціальностей. Він повинен заснувати колонію на придатній для життя планеті цієї зіркової системи. Двигун корабля переробляє в паливо частки водню, що зустрічаються в космосі, так що зіткнення з ними тільки підвищує швидкість корабля. Тому «Леонора Крістін» теоретично може прискорюватися до швидкостей близьких до світлової. Передбачалося, що політ займе 5 років, але на другому році «Леонора Крістін» зіткнулася з непоміченою раніше туманністю. Зіткнення призводить до поломки системи гальмування. Вийти в космос для її лагодження неможливо, оскільки працюючий двигун створює сильне випромінювання. Вимкнути двигун неможливо, оскільки він створює захисне поле. Екіпаж вирішує відправитися за межі сімейства галактик, де густина речовини набагато нижча, і там полагодити пристрій гальмування. Оскільки весь цей час «Леонора Крістін» буде тільки прискорюватися, політ за межі сімейства галактик займе всього кілька років.

Корабельному констеблеві Карлу Реймону і його помічникам вдається підтримувати дисципліну і надихнути людей до роботи.

Проте, коли «Леонора Крістін» вийшла за межі галактичної родини, виявилося, що густина міжгалактичної речовини тут все ж дуже висока, і потрібен вихід за межі ще більшого утворення — галактичного клану, що охоплює кілька галактичних родин. Тільки там інженери змогли полагодити систему гальмування. Однак тепер виявляється, що густина речовини навколо корабля занадто низька для гальмування. Було прийнято рішення продовжувати подорож доти, доки «Леонора Крістін» знову не увійде в більш щільні райони. Але, оскільки за цей час у Всесвіті пройшли десятки мільярдів років, Всесвіт навколо корабля почав вмирати. Старі зірки і галактики згасали, а нові не з'являлися. Реймон єдиний не падає духом і пропонує дочекатися початку наступного космічного циклу (передбаченого стиснення і розширення Всесвіту). Екіпаж чекає нового Великого вибуху, під час якого Всесвіт утворився заново. Реймон з допомогою вчених вибрав придатну для життя планету, астронавти заснували на ній цивілізацію, наймолодшу в новому Всесвіті.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва роману відбувається від значення множника стиснення часу «тау» (), де , де v — швидкість руху тіла, а c — швидкість світла. Помноживши кількість часу, що пройшов на Землі, на величину «тау» для деякої заданої швидкості, можна обчислити кількість часу, що пройшов на борту космічного корабля, який рухається з такою швидкістю. Андерсон, таким чином, пише: «чим більше швидкість корабля прагне до швидкості світла, тим більше „тау“ прагне до нуля», і тим більше часу проходить поза кораблем по відношенню до часу всередині нього. Корабель у романі повинен був досягти величини «тау», що дорівнює 0,015, але, оскільки він продовжував прискорюватися за рамками заданого розкладу, «тау» зменшувалася все більше. Подібне використання «тау» в деякому роді є винятковим. У фізиці більш звично використання «тау» для визначення «повного», дійсного часу.

Так, Андерсоновський «коефіцієнт „тау“» міг би бути умовно записаний як . Фізики також воліють використовувати коефіцієнт гамма (γ) для визначення так званого «Лоренц-фактора» для «розтягування часу», який в термінології Андерсона виглядав би як [2]

Головні персонажі[ред. | ред. код]

  • Інгрід Ліндгрен (Ingrid Lindgren), перший офіцер корабля — шведка; у неї були стосунки з Реймонтом, поки він не дізнався про її зв'язки з Борисом Федоровим, вона стає авторитетною персоною, що здійснює зв'язки між екіпажем і пасажирами.
  • Чарльз Реймонт (Charles Reymont) констебль корабля — Interplanetarian (тобто людина без громадянства); приймвє рішення що до підтримання порядку та забезпечення виживання в умовах стихійних лих і безнадії. Де-факто він стає лідером корабля.
  • Борис Федоров (Boris Fedoroff) — головний інженер корабля — росіянин.
  • Чі-Юень Ай-Лінг (Chi-Yuen Ai-Ling), Planetologist — китаянка; після розриву Реймонта з Інгрід, у неї з Реймонтом почалися тривалі відносини.
  • Ларс Теландер (Lars Telander), капітан корабля — швед; побожний протестант і сильний лідер, але ті проблеми, небезпека, невизначеності і відповідальність, що звалилися на нього після катастрофи, здається, повільно руйнують його.
  • Йоганн Фрівальд (Johann Friewald), машиніст — німець; мужня людина з доброю вдачею; після катастрофи, він стає правою рукою Реймонта у підтримці порядку та забезпеченню виживання.
  • Елоф Нільссон (Elof Nilsson), астроном — швед; геніальний вчений, але людина нахабна, фізично неприваблива з повною відсутністю люб'язності, що приводить його до тієї крапки, де він вже не в змозі підтримувати відносини з людьми, але пізніше він і Інгрід починають партнерство.
  • Джейн Седлер (Jane Sadler), біо-технік — з Канади; після коротких відносини на початку книги і невдалих стосунків з Нільссоном, вона і Фрівальд стають постійними партнерами.
  • Емма Глассгольд (Emma Glassgold), молекулярний біолог — національність не відома, прожила більшу частину свого життя в Ізраїлі; вірогідно (хоча це спеціально не обумовлено), правовірна християнка. Між нею і Норбертом Вільямсом розвиваються глибокі (але не сексуальні) стосунки.
  • Норберт Вільямс (Norbert Williams), хімік — американець, нахабний і трохи крикливий холерик, але здатний на глибоке почуття (про що свідчать його стосунки з Еммою Глассгольд).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]