Тенета Борис Йосипович
Борис Тенета | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Борис Йосафович Гурій | |||
Псевдонім | Борис Тенета | |||
Народився | 8 квітня 1903 с-ще Покровське Катеринославської губернії | |||
Помер | 6 лютого 1935 (31 рік) Київ ·повішення | |||
Громадянство | УНР, СРСР | |||
Діяльність | поет, прозаїк | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1924—1934 | |||
Жанр | вірш, оповідання, повість | |||
Magnum opus | «Листи з Криму», «Гармонія і свинушник» | |||
| ||||
Тенета Борис Йосипович у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Тене́та Бори́с (справжнє ім'я Бори́с Йо́сафович Гурі́й; *8 квітня 1903, с-ще Покровське Катеринославської губернії (нині райцентр Дніпропетровської області) — † 6 лютого 1935, Київ, тюрма НКВД СССР) — український поет та прозаїк Розстріляного відродження.
Жертва сталінського терору.
Народився в сім'ї священика Йосафа Михайловича Гурєєва. Мати Олександра Олександрівна Бабиніна була донькою управляючого маєтком. Після смерті батька 1914 року і матері 1916 року перебрався до Катеринослава. Рано почав писати. У мистецькій хроніці альманаху «Вир революції» (Катеринослав, 1921) зазначалося: «Борис Гурій, молодий український поет, приготував до друку першу збірку поезій під назвою „Чорний пар“ і написав п'єсу на 4 картини „Казка“. Доля цих ранніх творів невідома.
На початку 1920-х був одним з найдіяльніших членів Катеринославської філії спілки селянських письменників „Плуг“. Спогадами про цей період життя Тенети поділився його приятель письменник Василь Сокіл. В оповіданні Б. Тенети „Безробітний“ („Життя й революція“, 1925) відбито реалії Катеринослава, у якому окупаційна російська влада дала дозвіл на відновлення економічного життя.
У 1920-х роках перебрався до Києва. Друкувався з 1924 року в журналах «Глобус», «Життя й революція», «Зоря», «Нова Громада», «Червоний шлях»» та ін. У Києві належав до літературної організації «Ланка»-МАРС. Окремими книгами вийшли повісті та оповідання «Листи з Криму» (1927), «Гармонія і свинушник» (1928), «Десята секунда» (1929), «Будні», «Ненависть», «П'яниці» (1930), «В бою» (1931).
Після початку масових арештів літераторів, звернувся з окремою письмовою відозвою до шефа СССР Йосипа Сталіна. Заарештований групою НКВД СССР 30 січня 1935 року, 6 лютого імовірно заподіяв собі смерть у в'язниці.
Удова з дочкою виїхали з України і жили у Москві.
- Листи з Криму. — К., 1927.
- Гармонія і свинушник. — К., 1928.
- Десята секунда. — К., 1929.
- Будні. — К., 1930.
- Ненависть. — К., 1930.
- П'яниці. — К., 1930.
- В бою. — К., 1931.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Чабан М. «Судилось жити й згинути мені…» // Прапор юності (Дніпропетровськ). — 1988. — 13 жовтня.
- Мельник В. «Мене не розстріляють, я не дамся…» // Слово і час. — 1993. — № 6. — С. 15—18.
- Чабан М. «Судилось жити й згинути мені…» //Чабан Микола. Січеслав у серці (Книга пам'яті). Дніпропетровськ. — 1994. — С. 45-53.
- Чабан М. Закривавлене горло шепоче слова…// Січеслав (Дніпропетровськ). — 2004. — № 1. — С. 130—133.
- Стороженко Л. Еволюція творчості Бориса Тенети: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
- Тенета Борис // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1887. — 1000 екз.