Покровське (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Покровське
Pokrovske dn2 s.png Pokrovske dn h.png
Герб Покровського Хоругва Покровського
Покровська районна державна адміністрація
Покровська районна державна адміністрація
Покровське
Розташування міста Покровське
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Покровський район
Рада Покровська селищна рада
Код КОАТУУ: 1224255100
Основні дані
Засноване 1779
Статус з 1957 року
Площа км²
Населення 10 187
Густота 1295,7 осіб/км²
Поштовий індекс 53600 — 53604
Телефонний код +380 5638
Географічні координати 47°58′57″ пн. ш. 36°14′02″ сх. д. / 47.98250° пн. ш. 36.23389° сх. д. / 47.98250; 36.23389Координати: 47°58′57″ пн. ш. 36°14′02″ сх. д. / 47.98250° пн. ш. 36.23389° сх. д. / 47.98250; 36.23389
Висота над рівнем моря 110 м
Водойма р. Вовча
Відстань
Найближча залізнична станція: Мечетна
Селищна влада
Адреса 53600, смт Покровське, вул. 40 років Жовтня, 20; тел. 2-12-42
Голова селищної ради Спажева Світлана Анатоліївна
Карта
Покровське is located in Україна
Покровське
Покровське
Покровське is located in Дніпропетровська область
Покровське
Покровське

Commons-logo.svg Покровське у Вікісховищі

Покро́вське — селище міського типу в Україні, центр Покровського району Дніпропетровської області. Розташоване на річці Вовчій за 127 кілометрів на південний схід від міста Дніпра. До нього прилягає залізнична станція Мечетна на магістралі ЧаплинеБердянськ. Населення — 10457 мешканців (за оцінкою, у 2011 році)[1].

Покровській селищній раді підпорядковуються села Водяне, Зелена Долина, Отрішки, Петриків, Романки, Скотувате, Старокасянівське, Левадне, та Чорненкове[2].

Офіційна історія селища Покровського починається з 1779 року. У 1957 році селу Покровське присвоюють статус селища міського типу.

Розташування, рельєф, клімат[ред.ред. код]

Покровське розташоване на правому березі річки Вовчої, вище по течії на відстані 2 км, розташоване село Ягідне (ліквідоване в 1993 році), нижче по течії, на відстані 2,5 км розташовано село Чорненкове, на протилежному березі — села Богодарівка, Олександрівка і Червоний Лиман. На відстані 1 км розташоване село Левадне. По селищу протікає струмок, який пересихає, з загатою. Через селище проходять автомобільні шляхи Н15, Т 0401 та залізниця, станція Мечетна. Розкинулось селище на 7 кілометрів із заходу на схід, займає площу 967,6 га.

Рельеф території — погорбована рівнина (Придніпровська низовина). Висота над рівнем моря 110 метрів.

Клімат — помірно-континентальний. Середньорічна кількість опадів — 490 мм, середньорічні температури липня +22°, січня −6°. Особливістю клімату селища є значні коливання погодних умов з року в рік. Помірно-вологі роки змінюються різко посушливими, а посушливість нерідко підсилюється суховіями. У цілому клімат характеризується відносно прохолодною зимою і жарким літом, максимальні температури повітря, зафіксовані у липні-серпні сягають +40°, в січні-лютому — −37..38°.

Історія[ред.ред. код]

Детальніше: Історія Покровського

В XIV—XVI століттях в місцевості, де тепер розташоване селище, кочували орди кримських татар. Вздовж Вовчої пролягав Муравський шлях, яким яничари гнали в неволю українських селян. Відтоді залишилися татарські найменування приток Вовчої — Гайчур і Янчур.

Період запорізького козацтва[ред.ред. код]

У XVII столітті ця місцевість належала до земель Запорізької Січі. Широка і повноводна на той час ріка була багата на рибу, в навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свії зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і приєднання Криму до Росії сюди переселилося багато запорізьких козаків із сім'ями. Згідно з указом азовського генерал-губернатора Черткова Василя Олексійовича, в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у тому числі і Покровську. Відтоді й починається історія селища.

Найменування селища пов'язане з ім'ям кошового отамана війська запорозького Івана Дмитровича Сірка. Кошовий отаман з своїм військом часто робив походи через Муравський шлях на крим, громив татар і турків, які своїми наскоками спустошували поселення українців, не давали спокою співвітчизникам. Про один з таких походів згадує академік Д. Яворницький у своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків». Звідти дізнаємося, що восени 1673 року І. Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном татар, розгромив їх, взяв багато в полом, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам'яті про цю перемогу пізніше слободу й назвали Покровською. Як пам'ять про Івана Сірка західна частина селища, на околиці якої колись відбулася битва, й досі у народі зветься Сірківкою.

Слобода Покровська, що виникла на колишньому козацькому зимівнику, швидко росла. Згідно з переписом 1782 року в ній постійно проживали 305 чоловіків і 238 жінок. За документами того часу за родом занять місцеві жителі розподілялися так: «козачих поселень, які займалися хліборобством, — 534, які займалися ремеслом — 5, в батраках — 19, церковнослужитеолів — 2». У слободі було 94 хати-мазанки, конющня з шелюгу для маріупольського легкокінного полку, що утримувалася коштом слободян. В 1816 населення становило понад 1200 чоловік, в 1859 — близько 4 тисяч, які належали до категорії державних селян.

У 1859 році в Покровському нараховувалося 605 дворів з населенням 3585 чоловік. У ньому вже були: волосне управління, церква, училище, богодільня. А в 1885 році в Покровському відкрито «станцію прийому і видачі всілякого роду кореспонденції» — пошту. Поштовий тракт мав віддаль у 28 кілометрів, на станції налічувалося 16 коней.

Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралися базари, а тричі на рік — ярмарки.

XX століття[ред.ред. код]

Церковно-приходська школа в Покровському. Початок 1930-х років.

З розвитком капіталізму і дальшим розшаруванням селянства після реформи 1861 року в селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки. На таємних нарадах в гуртках читали революційну літературу.

Радянські війська відійшли з Покровського 8 жовтня 1941 року.

З 1957 р. Покровське — селище міського типу. Назва культового походження. За народним переказом, поблизу поселення запорізькі козаки в сутичці з татарами відбили селян, яких ті гнали в полон. Ця подія трапилася на релігійне свято Покрови, тому й село назвали Покровським.

Сучасність[ред.ред. код]

25 серпня 2014 року у селищі було повалено пам'ятник Леніну[3].

Сьогодення[ред.ред. код]

Покровське. 2010 р.
Покровське. Автостанція. 2010 р.

Сучасний герб подано на щиті, що розтятий срібним і червоним, з лазуровою шиповидною базою. В щиті два орла протилежних тинктур у поєдинку. В базі — золоті руїни фортеці. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою міською короною з трьома вежками.

Культура[ред.ред. код]

В селищі з 1969 року діє історико-краєзнавчий музей району.

Галерея[ред.ред. код]

Найвідоміші уродженці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.