Теорема Крамера про розклад нормального розподілу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Крамера про розклад нормального розподілу — твердження в теорії ймовірностей. Легко бачити, що якщо випадкові величини і  незалежні та нормально розподілені, то їх сума також нормально розподілена. Виявляється, що має місце і зворотнє твердження. Цей результат був передбачений П.Леві[1] та доведений Г.Крамером[en][2]. Наслідком отримання цього результату було виникнення нового напрямку в теорії ймовірностей — теорії розкладів випадкових величин на незалежні доданки (арифметики ймовірнісних розподілів)[3].

Формулювання теореми[ред. | ред. код]

Нехай випадкова величина  має нормальний розподіл та може бути представлена у вигляді суми двох незалежних випадкових величин . Тоді випадкові величини та  також  нормально розподілені.

Доведення теореми Крамера про розклад нормального розподілу спирається на теорію цілих функцій.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Paul Lévy: Propriétés asymptotiques des sommes de variables aléatoires indépendantes ou enchaînées. J. Math. Pures Appl. 14, 1935, S. 347–402
  2. Cramer, Harald. Uber eine Eigenschaft der normalen Verteilungsfunktion. // Math. Z.. — 1936. — Т. 41, № 1. — С. 405-114.
  3. Линник Ю. В., Островский И. В. (1972). Разложения случайных величин и векторов. Москва: Наука.