Парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софіївський парк в Умані, Україна
Паркові меблі і лавки на початку 21 ст. Площа Міцкевича, Івано-Франківськ. Фото 2016 р.

Парк (лат. parricus − обгорожене місце), укр. гай[1][2] — це спеціальна обмежена природна або штучна територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку.

В побуті слова «парк» та «сад» далеко не розійшлися. Тому широко використовується словосполучення «садово-паркове мистецтво». Однак сад існує для постачання фруктів, тоді як парк може мати садову ділянку, а може не мати її.

Етимологія[ред. • ред. код]

Російське, білоруське, болгарське, македонське парк, польське, чеське, словацьке, верхньолужицьке park, сербо-хорватське pårk, словенське park; — запозичення із західноєвропейських мов; німецьке Park, французьке parc, англійське park походять від старолатинського parricus «обгороджене місце, парк», яке зводиться до іберійського *parra «грати, решітка, шпалерник (для квітів), підпірки (для фруктових дерев)»[3].

Див. також спільні за походженням слова[3][ред. • ред. код]

Історія парків[ред. • ред. код]

Перші парки у світі існували ще в Стародавні часи. Знамениті Висячі Сади Семіраміди можна вважати одним із перших парків. Крім того, достатньо в ранню епоху народилося паркове мистецтво в Китаї.

Одні з найперших парків були створені за наказом перських царів, які відводили великі території під мисливські угіддя, де прокладалися верхові стежки і будувалися притулки для мисливців, пізніше декоративні елементи стали невід'ємною частиною цих парків.

Сади як явище прийшли в Європу з Близького Сходу і Азії. Саме там батьківщина абрикос, винограду, аличі, шовковиці, хурми. В Стародавній Греції плодові сади поступово витісняли святі гаї, але з'явилися парки біля значущих для суспільства місцях (сади Академії, де збирались філософи). Греки поширювали у своїх садах скульптури та малі архітектурні об'єкти — колонади, вівтарі для релігійних церемоній. Практика ставити скульптури в садах і парках була підхоплена в Європі в добу Відродження і перейшла далі в сади бароко і класицизму.

Перші відомі плани садів з пальмами та платанами біля басейну походять із Стародавнього Єгипту (збереглися на рельєфах).

Можливо, перші спроби регулярного планування садів теж походять звідти. І через арабів дійшли до арабської Іспанії, де виникла своя культура садівництва (сади Хенераліфе, сади Альгамбри). Після відвоювання земель арабської Іспанії цей тип садів поширився католицькою Іспанією і пішов у середньовічну Європу.

Своє поширення мали сади в католицьких монастирях, а потім при замках феодалів.

У другій половині XVI століття засновано найстаріший парк в Україні — Єзуїтський (тепер парк імені Івана Франка)[4].

Сади Середньовіччя[ред. • ред. код]

Вілла і сади в Поджо-а-Каяно біля Прато.

Перші парки в Європі з'явилися в добу Середньовіччя. Вони створювалися багатими феодалами для того, щоб виділити певну територію для полювання і залишити її недоторканою для інших феодалів чи простолюду.

Сади доби бароко[ред. • ред. код]

Докладніше: Сад бароко

Садово-паркове мистецтво бароко наслідувало багатий досвід майстрів італійського Відродження. Але ця спадковість була творчою, досвід зберігали та розвивали далі. Садівництво Італії приваблювало майстрів з різних країн, а творчий доробок поширився у Франції, Голландії, Англії. Італійські архітектори часто втручалися в планування садів і парків при садибах, а їх твори ставали взірцями стилю (сад у Фраскаті з каскадом вілли Альдобрандіні, арх. Джакомо делла Порта). З'явилися й фахівці, спеціалізовані лише на садово-парковому мистецтві (Андре Ленотр, Олександр Леблон тощо). В різних країнах Європи створюють видатні зразки садів бароко (Во ле Віконт у Франції, Хет Лоо в Голландії, Шенбрунн у Відні тощо).

Типологія парків[ред. • ред. код]

  • Громадські парки
  • Національні парки (заповідники)

Відомі парки[ред. • ред. код]

Див. також[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Парк // Російсько-український словник (1924—1933) (А. Кримський, С. Єфремов)
  2. ↑ Парк // Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 70.
  3. ↑ а б Етимологічний словник української мови: У 7 т./ Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 —. — (Словники України) ISBN 966-00-0816-3 Т. 4: Н-П/ Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. Ред.тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3 (сторінка:295)
  4. ↑ http://www.cultureandtourism.lviv.ua/uk/first_in_lviv/first_park/

Джерела[ред. • ред. код]

  • Hans Sarkowicz Die Geschichte der Gärten und Parks. Insel Verlag, Frankfurt, 2001.
  • Kerstin Walter Geschichte der Gartenkunst. Von der Renaissance bis zum Landschaftsgarten. Verlag DuMont, 2006.
  • Albert Jost Gartenlust — Lustgarten. Verlag Schnell & Steiner, 2003.
  • Ehrenfried Kluckert (Hrsg.) Gartenkunst in Europa. Könemann Verlag, 2005.
  • Erik Orsenna Portrait eines glücklichen Menschen. Der Gärtner von Versailles. DTV, 2004.
  • Всеобщая история архитектуры, т 2,М, 1963 (рос)
  • Всеобщая история искусств, т 3,4, М, «Искусство», 1962 (рос)
  • Горохов В. П. Лунц Л. Б. «Парки мира», М, Стройиздат, 1985 (рос)
  • Вергунов А. П., Горохов В. А. «Русские сады и парки», М, «Наука», 1988 (рос)
  • Брунов Н. «Рим. Архитектура эпохи бароко», М, 1937 (рос)
  • Афмидентова В. В. «История садово-парковых стилей», М, «Архитектура», 2003 (рос)
  • Каптерева Т.,Быков erm/14 Світлини парків Львова
  • Park // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)

Література[ред. • ред. код]

 Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або покращенням розмітки статті. (Листопад 2009)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парк&oldid=22455991