Тереза Белланова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тереза Белланова
італ. Teresa Bellanova
 
Народження: 17 серпня 1958(1958-08-17) (65 років)
Чельє-Мессапіка, Провінція Бриндізі, Апулія, Італія
Країна: Італія
Партія: Італія Віваd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Тереза Белланова (італ. Teresa Bellanova; нар. 17 серпня 1958, Чельє-Мессапіка, провінція Бриндізі, Апулія, Італія) — італійська профспілкова активістка та політикиня. Сенатор Італійської Республіки (від 2018 року), міністр продовольства, сільського та лісового господарства (2019—2021).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 17 серпня 1958 року у Чельє-Мессапіці.

1971 року, в 14 років, почала працювати за наймом на фермах Апулії[1].

Довгий час була активісткою Загальної італійської конфедерації праці[en], була регіональною координаторкою жіночого робітничого руху у Федерації поденників (Federbraccianti) Апулії, і генеральним секретарем провінційної організації Федерації робітників агроіндустрії (Federazione lavoratori dell'agroindustria), увійшла до національного секретаріату Італійської федерації робітників-текстильників, білизнярів і взуттьовиків (Federazione italiana Tessile Abbigliamento Calzaturiero), була обраною в Палату праці Чельє-Мессапіки[2].

2005 року обрана до Національної ради партії «Ліві демократи», 2006 року вперше обрана до Палати депутатів за списками коаліції Олива[1].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Членкиня Палати депутатів XV-го та XVI-го скликань (2006—2013 роки). У Палаті депутатів XV-го скликання від 2006 до 2008 року входила до фракції «Демократична партія-Олива». У Палаті XVI скликання від 2008 до 2013 року входила до фракції Демократичної партії[3].

Від 19 березня 2013 року перебуває у фракції Демократичної партії в Палаті депутатів XVII-го скликання[4].

28 лютого 2014 року увійшла до уряду Ренці[ru] як молодший статс-секретар Міністерства праці та соціальної політики[5].

28 січня 2016 року призначена заступником міністра економічного розвитку Італії[6].

29 грудня 2016 року вступили на посаду молодші статс-секретарі уряду Джентилоні[ru], сформованого після відставки уряду Ренці, і Тереза Белланова отримала відповідну посаду в Міністерстві економічного розвитку[7].

4 березня 2018 року зазнала поразки на виборах до Сенату за одномандатним округом у Нардо, отримавши лише 17,4 % і залишившись на третьому місці після переможниці — кандидатки Руху п'яти зірок Барбари Лецці (39,9 %) та висуванця правоцентристської коаліції Лучано Карідді (35,2 %). Щоправда, політичний важкоатлет, колишній прем'єр-міністр Італії Массімо Д'Алема отримав у цьому ж окрузі лише 3,9 %[8]. Разом з тим, Терезу Белланову обрано до Сенату за партійними списками від регіону Емілія-Романья.

1 червня 2018 року за підсумками виборів сформовано уряд Конте, в якому Белланова не отримала жодного призначення.

Міністр сільського господарства[ред. | ред. код]

4 вересня 2019 року Джузеппе Конте сформував свій другий уряд, у якому продовольство, сільське та лісове господарство відійшли у відання Терези Белланови[9], і 5 вересня новий кабінет склав присягу[10].

17 вересня 2019 року Терезу Белланову названо серед політиків, які підтримали нову партію Маттео Ренці Італія Віва (ІВ) (крім неї, за Ренці пішли молодший статс-секретар Іван Скальфаротто і міністр рівноправності Елена Бонетті)[11]. 19 вересня оголошено, що вона очолить представників ІВ в уряді[12].

13 січня 2021 року за рішенням партії ІВ пішла у відставку на знак незгоди з політикою кабінету (зокрема через відмову від використання Європейського стабілізаційного механізму[en] для фінансового оздоровлення)[13].

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

24 лютого 2021 року призначена заступником міністра інфраструктури та транспорту в уряді Драгі[14], 1 березня приведена до присяги і вступила на посаду[15].

22 жовтня 2022 року було сформовано уряд Мелоні[ru], в якому Белланова не отримала жодного призначення[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Alessandra Lupo (31 січня 2016). Bellanova, la lunga marcia da bracciante a viceministro (італ.). Quotidiano di Puglia. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 2 грудня 2018.
  2. ↑ 27. La squadra di sottosegretari e viceministri / Teresa Bellanova (Pd) sottosegretario al ministero del Lavoro (італ.). il Sole 24 Ore. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
  3. ↑ Teresa Bellanova. Gruppi parlamentari (італ.). Camera dei deputati (Portale storico). Процитовано 10 грудня 2016.
  4. ↑ BELLANOVA Teresa - PD (італ.). Camera dei deputati. Процитовано 10 грудня 2016.
  5. ↑ Governo, via libera del Cdm a nomine di 44 sottosegretari: 9 sono viceministri (італ.). la Repubblica. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 10 грудня 2016.
  6. ↑ Governo, via al rimpasto: 13 nomi nuovi. Torna anche il contestato Gentile (італ.). la Repubblica. 28 січня 2016. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 10 грудня 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  7. ↑ Gentiloni completa la squadra: ecco i sottosegretari, non assegnata la delega sui Servizi (італ.). la Repubblica. 29 грудня 2016. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2016.
  8. ↑ Risultati - Senato - Collegio uninominale Nardo (італ.). la Repubblica. 6 березня 2018. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
  9. ↑ Governo Conte bis: ecco la lista completa dei ministri (італ.). la Repubblica. 4 вересня 2019. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  10. ↑ Il nuovo governo ha giurato, iniziato il primo Consiglio dei ministri (італ.). la Stampa. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  11. ↑ Renzi: "Il nome del nuovo partito sarà Italia viva. In Parlamento siamo più di 40" (італ.). la Repubblica. 17 вересня 2019. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  12. ↑ Grazie a Nencini Renzi avrà un gruppo autonomo anche in Senato. Ecco tutti i parlamentari di Italia viva (італ.). la Repubblica. 19 вересня 2019. Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  13. ↑ Renzi ritira i ministri. «Nessuna pregiudiziale a Conte premier». Il Presidente del Consiglio: «Grave responsabilità Iv, danno al Paese» (італ.). il Sole 24 Ore. 13 січня 2021. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  14. ↑ Sottosegretari del governo Draghi, ecco la lista (італ.). la Repubblica. 24 лютого 2021. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
  15. ↑ Governo, i 39 sottosegretari hanno giurato a Palazzo Chigi: niente strette di mano per le regole anti-Covid (італ.). il Fatto Quotidiano. 1 березня 2021. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  16. ↑ Governo: da Mattarella l'incarico a Meloni, presentata la lista dei ministri (італ.). ANSA. 21 жовтня 2022. Архів оригіналу за 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]


Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тереза_Белланова&oldid=38989399