Маттео Ренці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маттео Ренці
Маттео Ренці

Час на посаді:
22 лютого 2014 — 11 грудня 2016
Президент   Джорджо Наполітано
Попередник Енріко Летта
Наступник Паоло Джентілоні

Народився 11 січня 1975(1975-01-11) (42 роки)
Флоренція, Тоскана, Італія
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Політична партія Демократична партія
Офіційний веб-сайт

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Маттео Ренці (італ. Matteo Renzi; нар. 11 січня 1975(19750111), Флоренція, Тоскана, Італія) — італійський політик, прем'єр-міністр Італії у 2014-2016 роках[1]. Перед тим мер Флоренції з 2009 року і лідер (національний секретар) Демократичної партії (ДП) з 2013 року. У 20042009 роках був президентом провінції Флоренція.

Біографія[ред.ред. код]

В юності був вожатим скаутського загону, редагував національний скаутський журнал Camminiamo Insieme. У 1999, закінчив факультет права у Флорентійському університеті. У середині 1990-х років, брав участь в діяльності комітетів на підтримку Романо Проді. Член Італійської народної партії з 1996 року, став керівником її провінційної організації в 1999 році. У 20022007 роках належав до партії «Маргаритка: Демократія — це свобода». Пізніше він був обраний президентом провінції Флоренція в 2004 році, вигравши 58,8 % голосів на виборах 12 червня 2004 року як кандидат від лівоцентристської коаліції (ставши наймолодшим президентом провінції в Італії). 9 червня 2009 виграв вибори мера Флоренції (47,6 % голосів), порівняно з 32 % Джованні Галлі.

14 лютого 2014 колишній прем'єр-міністр Енріко Летта на прохання нового лідера Демократичної партії подав у відставку[2]. 17 лютого президент Джорджо Наполітано довірив Маттео Ренці сформувати новий уряд[3]. Через чотири дні, Маттео Ренц оголосив запропонований склад уряду, до якого увійшли представники Демократичної партії, Нових правоцентристів, Союз центру і Цивільного вибору[4]. Присяга нового прем'єр-міністра і його міністрів відбулася 22 лютого 2014.
5 грудня 2016 року Маттео Ренці визнав поразку на референдумі про парламентську реформу і оголосив про відставку[5].

Сім'я[ред.ред. код]

У 1999 році одружився на вчительці Аньєзі Ландіні, у подружжя троє дітей: сини Франческо і Емануеле, дочка Естер.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]