Джузеппе Конте
| Джузеппе Конте | |
|---|---|
| італ. Giuseppe Conte | |
 | |
| Прем'єр-міністр Італії | |
| 1 червня 2018 — 13 лютого 2021 | |
| Президент | Серджо Матарелла |
| Попередник | Паоло Джентілоні |
| Наступник | Маріо Драґі |
| Президент «Руху п'яти зірок» | |
| На посаді з | 6 серпня 2021 |
| Попередник |
Луїджі Ді Майо Віто Крімі[en] (в. о.) |
| Народився |
8 серпня 1964[1][2][3] (59 років) Вольтурара-Аппула, Провінція Фоджа, Апулія, Італія[4] |
| Відомий як | правник, політик, науково-педагогічний працівник, адвокат |
| Місце роботи | Флорентійський університет і Мальтійський університет |
| Країна | Італія |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца (1988)[5] і Єльська школа права |
| Політична партія | незалежний політик (2021) і Рух п'яти зірок |
| Релігія | католицтво[6] |
| Нагороди | |
| Підпис |
 |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Джузеппе Конте (італ. Giuseppe Conte; нар. 8 серпня 1964, Вольтурара-Аппула, Апулія) — італійський правник і політик, прем'єр-міністр Італії з червня 2018 до лютого 2021 року. Президент «Руху п'яти зірок» з 6 серпня 2021[7].
Життєпис[ред. | ред. код]
Рані роки[ред. | ред. код]
1988 року закінчив юридичний факультет Римського університету ла Сап'єнца. У 1992–1993 рр. був стипендіатом Національної науково-дослідної ради, проходив навчання в Єльській школі права, Університеті Дюкейна, Міжнародному інституті культури у Відні. Пізніше також навчався в Гіртон-коледжі (Кембридж), Нью-Йоркському університеті й Сорбонні.
Професійна кар'єра[ред. | ред. код]
Працював у Мальтійському університеті, викладає приватне право у Флорентійському університеті й Університеті імені Гвідо Карлі в Римі. Член Комітету з культури в економічній організації Конфіндустрія. 2013 року Палатою депутатів обраний до Ради президії адміністративної юстиції.
Прихід у політику[ред. | ред. код]
4 березня 2018 року в Італії відбулися парламентські вибори, за підсумками яких жодна партія чи коаліція не отримала абсолютної більшості місць у жодній палаті парламенту. Лише 20 травня Луїджі Ді Майо і федеральний секретар Ліги Півночі Маттео Сальвіні змогли досягти компромісу щодо можливого глави уряду, назвавши ім'я Джузеппе Конте. 21 травня, після нових консультацій із президентом Маттареллою двох партійних делегацій, Ді Майо оголосив пресі, що вони запропонували главі держави затвердження кандидатуру Конте.
Голова Ради міністрів Італії[ред. | ред. код]
_(cropped).jpg)
21 травня 2018 року став кандидатом у Прем'єр-міністри від «Руху п'яти зірок» і «Ліги Півночі».[8] Закликав переглянути санкції щодо Росії, заявивши у політичній промові: «Ми сприятимемо перегляду системи санкцій».[9]
1 червня 2018 — 13 лютого 2021 рр. — прем'єр-міністр Італії[10]. 20 серпня 2019-го Джузеппе подав у відставку з посади прем'єр-міністра. Він звинуватив керівника правої партії «Ліга Півночі», що той ставив інтереси партії вище за інтереси Італії[11]. 29 серпня президент Серджо Матарелла звернувся до нього з проханням сформувати новий уряд[12]. 4 вересня 2019 сформував новий уряд, який склав присягу в Квіринальському палаці наступного дня[13]. Палата депутатів Італії висловила підтримку новому урядові, «за» проголосували 343 депутати, 263 — «проти», троє утримались[14][15]. 10 вересня 2019 року в другому турі голосування Сенат підтримав новий уряд 169 голосами «за» та 133 — «проти»[16]
На чолі Руху п'яти зірок[ред. | ред. код]
З 6 серпня 2021 — президент «Руху п'яти зірок»[7].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Конте розлучений з колишньою дружиною Валентиною Фіко, станом на червень 2018 перебував у близьких відносинах з Олівією Паладіно, дочкою власника римського готелю Plaza Чезаре Паладіно.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Volturara fa il tifo per Conte premierIl borgo dei Monti Dauni in attesa
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Chi è Giuseppe Conte
- ↑ Ecco chi è Giuseppe Conte, possibile nuovo premier
- ↑ Conte a Salvini: il tuo uso dei simboli religiosi offende i credenti e la laicità dello Stato — AGI, 2019.
- ↑ а б Експрем'єр Італії Конте очолив популістський "Рух 5 зірок". Європейська правда (українською) . 7 серпня 2021. Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ Giuseppe Conte, un giurista per il «governo del cambiamento» [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] RAI News
- ↑ Italy's PM takes aim at migrants and austerity in maiden speech [Архівовано 6 червня 2018 у Wayback Machine.] The Guardian
- ↑ Джузеппе Конте став новим прем’єр-міністром Італії. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018.
- ↑ Прем'єр-міністр Італії подав у відставку. 24 Канал. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ C'è l'accordo tra M5s e Pd. Governo giallorosso ai nastri di partenza. Agi. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Governo, Conte e i ministri hanno giurato. Gentiloni in pole per successione a Moscovici. Repubblica.it. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
- ↑ La Camera vota la fiducia con 343 sì, il premier replica alla Camera fra le proteste. Alzata anche una sedia. Repubblica.it (італ.). 9 вересня 2019. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ Resoconto stenografico dell'Assemblea Seduta n. 222 di lunedì 9 settembre 2019. camera.it. Camera dei Deputati. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 10 вересня 2019.
- ↑ Italy's new pro-EU govt wins vote, now faces 2020 budget. The Public's Radio. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 10 вересня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джузеппе Конте
- Італія: «Рух 5 зірок» і «Ліга» погодили кандидатуру прем'єра [Архівовано 5 серпня 2018 у Wayback Machine.] Європейська правда
|
