Тимощук Кирило Володимирович
| Тимощук Кирило Володимирович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
3 липня 1992 Вищетарасівка | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (22 роки) Іловайськ | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| Командир відділення | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Кири́ло Володи́мирович Тимощу́к (1992—2014) — сержант Збройних сил України, учасник під час російсько-української війни.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився 1992 року в селі Вищетарасівка (Томаківський район, Дніпропетровська область). Також місце мародження зазначається російське місто Усть-Ілімськ — а у вці 3 років із сім'єю переїхав до села Вищетарасівка. Закінчив Вищетарасівську школу; Дніпропетровський коледж технології та дизайну — мріяв стати дизайнером одягу. В 2011—2012 роках пройшов строкову службу у лавах ЗСУ. Захоплювався спортом — на аматорському рівні грав у футбол.
Мобілізований в квітні 2014 року. Командир бойової машини — командир відділення, 93-тя окрема механізована бригада.
Загинув 29 серпня під час виходу з оточення поблизу Іловайська так званим «Зеленим коридором» на дорозі в районі села Новокатеринівка.
2 вересня 2014 року тіло Кирила Тимощука разом з тілами 87 інших загиблих було привезено до запорізького моргу.
Упізнаний бойовими товаришами та родичами.
Похований в селі Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області.
Без сина лишилась мама Тетяна Полюхович. Його батько Володимир Тимощук на той час перебував в СІЗО і не зміг востаннє попрощатися з сином — виправданий 2019 року за відсутністю складу злочину.[1]
Нагороди й вшанування[ред. | ред. код]
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- 20 жовтня 2015 р. у Вищетарасівській школі, де вчився Кирило Тимощук, була відкрита меморіальна дошка на його честь.[2]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 40
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Дніпрі суд визначив компенсацію чоловікові, який понад три роки карався в СІЗО і не міг поховати загиблого під Іловайськом сина
- ↑ Лінійка-мітинг з нагоди відкриття пам'ятної дошки Тимощуку Кирилу. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 20 липня 2016.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Тимощук Кирило Володимирович
- Тимощук Кирило Володимирович // Небесна гвардія
- Орден «За мужність» III ступеня загиблого учасника АТО Кирила Тимощука отримала мати Тетяна Полюхович. Пам'ять героя вшанували у рідній Томаківщині.
- Кирило Тимощук — вічна пам‘ять!
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |