Тимченко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Тимченко
Олександр Олександрович Тимченко
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 18 лютого 1999(1999-02-18)
Чемужівка, Зміївський район, Харківська область
Смерть 26 лютого 2022(2022-02-26) (23 роки)
Трьохізбенка, Щастинський район Луганська область
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олександр Олександрович Тимченко (18 лютого 1999, Чемужівка Зміївського району Харківської області25 лютого 2022, Трьохізбенка Щастинського району Луганської області) — український військовослужбовець, молодший сержант 4 БрОП Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 лютого 1999 року у селі Чемужівка Зміївського району Харківської області.

Служив у складі 4-ї бригада оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. З лютого по квітень 2020 року виконував службово-бойові завдання в зоні проведення ООС в районі Світлодарської дуги. Серед підлеглих молодший сержант Тимченко користувався авторитетом, оскільки володів неабиякими лідерськими якостями та був гідним прикладом для бійців.

23 лютого 2022 року у зв’язку із напруженою оперативною обстановкою напередодні широкомасштабного вторгнення військ РФ на територію України військовий оперативний резерв бригади було терміново передислоковано на Луганщину.

У ході широкомасштабного російського вторгнення, 26 лютого 2022 року, в районі населеного пункту Трьохізбенка під постійними масованими артилерійськими обстрілами з боку ворожих військ зайняв вогневу позицію, даючи змогу побратимам зі свого відділення вийти з району ураження. Олександр Тимченко гранатою підірвав ворожу БМП разом з піхотою. Гідно прийнявши бій, молодший сержант дав змогу побратимам відійти, а сам залишився та зазнав поранень, несумісних із життям[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (25 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2];
  • орден «За мужність» III ступеня (28 лютого 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]