Тимченко Олександр Олександрович
| Олександр Тимченко Олександр Олександрович Тимченко | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 лютого 1999 Чемужівка, Зміївський район, Харківська область | |
| Смерть |
26 лютого 2022 (23 роки) Трьохізбенка, Щастинський район Луганська область | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олександр Олександрович Тимченко (18 лютого 1999, Чемужівка Зміївського району Харківської області — 25 лютого 2022, Трьохізбенка Щастинського району Луганської області) — український військовослужбовець, молодший сержант 4 БрОП Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України (2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 18 лютого 1999 року у селі Чемужівка Зміївського району Харківської області.
Служив у складі 4-ї бригада оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. З лютого по квітень 2020 року виконував службово-бойові завдання в зоні проведення ООС в районі Світлодарської дуги. Серед підлеглих молодший сержант Тимченко користувався авторитетом, оскільки володів неабиякими лідерськими якостями та був гідним прикладом для бійців.
23 лютого 2022 року у зв’язку із напруженою оперативною обстановкою напередодні широкомасштабного вторгнення військ РФ на територію України військовий оперативний резерв бригади було терміново передислоковано на Луганщину.
У ході широкомасштабного російського вторгнення, 26 лютого 2022 року, в районі населеного пункту Трьохізбенка під постійними масованими артилерійськими обстрілами з боку ворожих військ зайняв вогневу позицію, даючи змогу побратимам зі свого відділення вийти з району ураження. Олександр Тимченко гранатою підірвав ворожу БМП разом з піхотою. Гідно прийнявши бій, молодший сержант дав змогу побратимам відійти, а сам залишився та зазнав поранень, несумісних із життям[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (25 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2];
- орден «За мужність» III ступеня (28 лютого 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Орденами «Золота Зірка» відзначаємо тих, хто творить історію нашої держави й нашого народу — Президент України // Офіційне інтернет-представництво президента України. — 2022. — 24 вересня.
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 167/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 28 лютого 2022 року № 79/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Коваленко, С. Останній подвиг Олександра Тимченка дав змогу батальйонам вийти з оточення // АрміяInform. — 2022. — 30 вересня.
- Лугіна, М. Зміївщина прощається с загиблим героєм Олександром Тимченко // Зміїв. — 2022. — 26 вересня.
- Мета вища за життя: Історія Героїв України Артема Амеліна та Олександра Тимченка // Національна гвардія України.
- Книга пам'яті полеглих за Україну на Фейсбуці
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|