Титивілій
Титивілій[a] (лат. Titivillus) — це демон, який вносить помилки в роботу писарів. Перша згадка імені Titivillus зустрічається у «Трактаті про покаяння» Іоанна Галенського (Уельського)[en] бл. 1285; [b] авторство трактату також приписують Цезарію з Гейстербаха[en]. Титивілій також, начебто, збирає порожні балачки під час церковної служби і хибно вимовлені чи пропущені слова у проповіді, щоб віднести у Пекло, де їх буде додано до гріхів мовців.
Його називають «демоном-покровителем писарів», оскільки Титивілій слугує простим виправданням помилок, які неминуче вкрадаються в рукописи під час їх копіювання.[c]
Американський палеограф Марк Дрогін[en] зазначив у своєму навчальному посібнику «Середньовічна каліграфія: її історія та техніка» (1980), що «протягом останніх півстоліття кожне видання Оксфордського словника англійської мови містило неправильне посилання на сторінку, для не чого іншого, як виноски про найдавнішу згадка про Титивілія».
У пізньосередньовічних англійських виставах Титивілій отримав більш широку роль як підривна фігура фізичної комедії з сатиричними коментарями про людське марнославство; уперше персонаж зустрічається у вікфільдській містерії[en] Iudicium (Страшний Суд), що завершує цикл Таунлі.[5][4] Він грає антагоністичну роль у середньовічній англійській п'єсі «Людство»[en].
В анонімному англійському релігійному трактаті п'ятнадцятого сторіччя Myroure of Oure Ladye, Титивілій представився так (I.xx.54): «I am a poure dyuel, and my name ys Tytyvyllus ... I muste eche day ... brynge my master a thousande pokes full of faylynges, and of neglygences in syllables and wordes».
Походження імені[ред. | ред. код]
Те, що якийсь демон збирає літургійні помилки у мішок, вперше згадується Жаком де Вітрі (†1240) у Sermones vulgares (десята проповідь, про Числа 18:5): йдеться про демона, який слухає хор, що співає псалми, і збирає синкоповані або пропущені склади в мішок.
Я чув, що один святий чоловік, що був у хорі, побачив диявола, що згинався під вагою повного мішка. Однак коли він наказав демонові розповісти, що той несе, лукавий сказав: «Це склади, пожовані слова та вірші псалмів, які ці священнослужителі в своїх ранкових молитвах вкрали в Бога; будьте певні, я старанно зберігаю їх для звинувачення».[6][7]
Пізніше, близько 1285 року Іоанн Галенський назвав цього демона Titivillus.[8] «Титивілій збирає фрагменти слів і кладе їх у свою сумку тисячі разів на день». (Fragmina verborum Titivillus colligit horum quibus die mille vicibus se sarcinat ille).[9]
Стосовно функції демона, Андре Верне зазначає, що вживання латинський термінів, зокрема «збирати» (colligere) й «уламки» (fragmenta), коли йдеться про упущення священнослужителів, випливає з Іоанна 6:12, оповіді про Нагодування народу, в якій Ісус наказує учням «Позбирайте куски позоста́лі (Colligite fragmenta)». Щодо імені демона, Titivillus, Верне вказує на уривок з трактату «Про місто Боже» (книга IV, розділ 8), в якому Августин, наводячи приклади численних римських божеств, призначених кожному етапу сільськогосподарського процесу, згадує богиню Тутіліну, чия робота полягає в тому, щоб стежити за зерном після його збору та зберігання. Однак слід уявити серію помилок переписувачів (можливо, у копії «Міста Божого», доступній Іоанну Галенському), які привели до написання Titivillus та численних варіантів: Tutivillus, Tytivillum, Tintillus, Tantillus, Tintinillus, Titivitilarius, Titivilitarius.[10]
За однією з версій, ім'я може бути утворене від лат. titivillitium, «суща дрібниця».[4]
У масовій культурі[ред. | ред. код]
З 1977 року один із багатьох дияволів, що населяють рольову гру Dungeons & Dragons, називається Titivilus.
Він був темою книги Майкла Айртона «Tittivulus or The Verbiage Collector» (Max Reinhardt: London, 1953).
Коментарі[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Aragonés Estella, Esperanza: «Visiones de tres diablos medievales», De Arte no. 5, 2006. DOI:10.18002/da.v0i5.1543.
- ↑ Esquivias, Óscar[en]: «Diabluras», Diario de Burgos, 15 de diciembre de 2014, p. 5.
- ↑ Tolnay, Charles de. Hieronymus Bosch. Het volledige werk, 1984, pp. 35–36.
- ↑ а б в Пастушук, Г. О. (2011). Блазень явний і прихований: до проблеми часопросторової ідентифікації образу в художньому творі (на прикладі зразків англійської літератури). Філологія. Літературознавство. 168 (156): 93—94.
- ↑ Численні випадки появи Титивілія у Iudicium'і Таунлі описано в James E. Hicks, «Majesty and Comedy in the Towneley 'Iudicium': The Contribution of Property to Spectacle» Rocky Mountain Review of Language and Literature 44.4 (1990), pp. 211—228, passim. DOI:10.2307/1346789. JSTOR 1346789.
- ↑ Jennings, Margaret (November 1977). Tutivillus: The literary career of the recording demon. Studies in Philology. 74 (5): 11. JSTOR 4173953. Процитовано 31 липня 2021.
I have heard that a certain holy man, while in the choir, saw a devil truly weighed down with a full sack. When, however, he commanded the demon to tell what he carried, the evil one said: "These are the syllables and syncopated words and verses of the psalms which these very clerics in their morning prayers stole from God; you can be sure I am keeping these diligently for their accusation."
- ↑ Дещо інший переклад англійською подано у The Exempla of Illustrative Stories from the Sermones Vulgares of Jacques de Vitry, ed. and trans. by T. S. Crane (New York: B. Franklin, 1971), p. 141.
- ↑ Johannes Galensis, Tractatus de penitentia, c. 1285 in London, British Library MS Royal 10 A. ix, fol. 40v
- ↑ Елемент № 9908 у Walther, H. (1964). Proverbia sententiaeque Latinitatis medii aevi. Lateinische Sprichwörter und Sentenzen des Mittelalters in alphabetischer Anordnung (Teil 2). Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
- ↑ Vernet, André (1958–1959). Titivillus, «démon des copistes ». Bulletin de la Société Nationale des Antiquaires de France. 1958: 155—157. doi:10.3406/bsnaf.1959.5965. Процитовано 31 липня 2021.
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Drogin, Marc, Medieval Calligraphy: Its History and Technique, Dover Publications, 1980. ISBN 0-486-26142-5
- Who is Titivillus? (англ.)
- Montañés, J. G, Tutivillus. El demonio de las erratas, Madrid, Turpin, 2015.
- Montañés, J. G, Titivillus. Il demone dei refusi, Perugia, Graphe.it, 2018