Ткаченко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Іванович Ткаченко
Ткаченко Василь Іванович.jpg
Народження 10 липня 1921(1921-07-10)
Бровкове
Смерть 19 червня 1996(1996-06-19) (74 роки)
Санкт-Петербург
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ мотострілецькі війська
Освіта Постріл
Роки служби 1940–1974
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Формування 9-й механізований корпус
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»

Васи́ль Іва́нович Ткаче́нко (нар. 10 липня 1921(19210710) — пом. 19 червня 1996) — радянський військовик, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 липня 1921 року в селі Бровковому, нині Новомиргородського району Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів. Жив і працював у Макіївці.

До лав РСЧА призваний 23 травня 1940 року Макіївським МВК Сталінської області. Військову слубжу проходив у прикордонних військах у Прибалтиці. 1941 року закінчив окружну школу прикордонних військ НКВС.

Учасник німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. Воював на Західному, Воронезькому та 1-у Українському фронтах. Тричі був поранений.

Особливо командир 2-го мотострілецького батальйону 70-ї механізованої бригади 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії капітан В. І. Ткаченко відзначився в боях за Берлін. На чолі передового загону одним із перших увірвався до міста. У вуличних боях бійці під його командуванням знищили значну кількість живої сили і техніки супротивника, захопили військові трофеї й 340 полонених.

По закінченні війни працював в органах місцевого військового управління в Німеччині. У 1947 році закінчив Вищі стрілецько-тактичні курси удосконалення офіцерського складу «Постріл». Обіймав посаду начальника відділу Ленінградського обласного військового комісаріату. 4 червня 1974 року полковник В. І. Ткаченко вийшов у запас.

Мешкав у Ленінграді (з 1991 року — Санкт-Петербург), де й помер 19 червня 1996 року. Похований на сільському цвинтарі в Колтушах Всеволозького району Ленінградської області.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Ткаченку Василю Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6583).

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора (26.03.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), двома орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (27.04.1944, 08.08.1944), орденом Червоної Зірки (1955) і медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 293–295.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]