Томас Адес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Адес
англ. Thomas Adès
Основна інформація
Дата народження 1 березня 1971(1971-03-01)[1][2][…] (53 роки)
Місце народження Лондон, Велика Британія[4]
Роки активності 1990 — тепер. час
Громадянство Велика Британія[5]
Професії композитор, піаніст, диригент, музичний педагог
Освіта Ґілдголська школа музики й театру[6], Королівський коледж, Кембрідж[6], University College Schoold[6] і коледж Святого Джонаd[6]
Інструменти фортепіано
Жанри опера
Заклад Королівська музична академія
Лейбли Deutsche Grammophon і EMI
Нагороди
Батько Timothy Adèsd[6]
Мати Dawn Adèsd[6]
thomasades.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

То́мас А́дес (також Аде́с, англ. Thomas Adès; 1 березня 1971, Лондон) — британський композитор, піаніст, диригент.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в Гілдхоллській школі музики і театру у Поля Берковіца (англ. Paul Berkowitz, фортеп'яно) і Роберта Секстона (композиція), потім закінчив Королівський коледж в Кембриджі (1992, з відзнакою), де навчався у Олександра Гера і Робіна Гоуеля.

У 1993—1995 роках — асоційований композитор оркестру Халле,[7] в 1998—2000 роках — перший музичний керівник камерного оркестру «Бірмінгемська група сучасної музики». У 1999—2008 рр. був художнім керівником фестивалю в Олдборо[en]; з 2000 р — композитор щорічного каліфорнійського музичного фестивалю в Охає[en][8]. 2009 року він був художнім керівником щорічного Фестивалю композиторів в Стокгольмському концертному залі, а в 2010 році був призначений членом Шведської королівської академії музики[9]. 8 жовтня 2015 року Адес був обраний до Ради директорів Театру Європейської академії музики[10][11].

Професор композиції в Королівській Академії музики (Лондон).

Диригує як своїми, так і творами інших композиторів; виступав з оркестром BBC, Нью-Йоркським філармонічним оркестром і камерним оркестром «Лондонська симфонієта»[8] і багатьма іншими відомими оркестрами.

Виступає і як піаніст, сольний диск випущений студією EMI[8].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2006 році уклав громадянське партнерство з ізраїльським відеодизайнером і кінорежисером Талом Рознером (р. 1978)[12].

Творчість[ред. | ред. код]

Перший твір для сопрано і фортеп'яно «П'ять Еліотовських ландшафтів» був опублікований 1990 року.

Його опери поставлені в багатьох оперних театрах, включаючи Метрополітен Опера. У 2007 широка ретроспектива творів Адеса пройшла в Лондонському Барбікан-центрі (англ. Traced Overhead: The Musical World of Thomas Ades), на фестивалі в Гельсінкі і на Французькому радіо.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Вокальні твори
Опери
  • «Припудри їй обличчя» (англ. Powder Her Face, 1995, лібрето Філіппа Геншера)
  • «Буря» (2004, за драмою Шекспіра)
  • «The Exterminating Angel» (2016, постановка запланована на 2017)
Камерна музика
  • камерна симфонія (1993)
  • концерт для камерного оркестру «Живі іграшки» (1993)
  • струнний квартет «Аркадіан» (1998)
  • фортеп'янний квінтет (2005, записаний Ардітті-квартетом разом з Адес як піаністом)
Концерти
  • скрипковий концерт «Кроки по колу» (2005)
  • концерт «В сім днів» для фортеп'яно, оркестру та шести відеоекранів (2008)
Симфонічні твори

Список творів по 2013 рік включно представлений на сайті Faber Music Limited[13].

Дискографія[ред. | ред. код]

Записи виступів і творів Т. Адеса здійснювали Warner Classics[14], EMI Classics[en] [15], Avie Records[en] та інші компанії[16] .

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • 2-ге місце серед піаністів на конкурсі Молодий музикант року Бі-бі-сі[en] (1989)[8]
  • премія Міжнародної трибуни композиторів (Париж, 1994) в категорії композиторів до 30 років — за «Живі іграшки» (англ. Living Toys)[17]
  • премія Королівського філармонічного товариства (1997) в номінації «твір великої форми» — за п'єсу «Притулок»[18]
  • премія Elise L. Stoeger Товариства камерної музики Лінкольн-центру (Нью-Йорк, 1998) — за «Аркадіану»[15]
  • премія Пасхального фестивалю (Зальцбург, 1999)[15]
  • заохочувальна премія Ернста фон Сіменса (1999)[19]
  • премія Гравемайєра (2000) — за п'єсу «Притулок»
  • Премія Гіндеміта (2001)
  • почесний доктор університету в Ессексі (2004)
  • премія Королівського філармонічного товариства (2005) — за «Бурю»[15]
  • Classical BRIT Awards (2010) в номінації Композитор року
  • премія Греммі (2014 року) за запис опери «Буря» (Метрополітен-опера, диригент Т. Адес; Deutsche Grammophon)[20][21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129843970 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ http://www.nytimes.com/2007/11/21/arts/music/21ades.html
  6. ↑ а б в г д е Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  7. ↑ Анатольев Х..
  8. ↑ а б в г Каданс.
  9. ↑ Thomas Adès.
  10. ↑ Europäische Musiktheater-Akademie | New board elected: Thomas Adès, Joseph Calleja and Alessandro Di Profio new members (англ.). Процитовано 30 серпня 2019.
  11. ↑ European Academy of Music Theatre // Wikipedia. — 2018. — 23 November.
  12. ↑ Thomas Adès (англ.). Gay for Today. 1 березня 2011. Процитовано 4 квітня 2014.
  13. ↑ Thomas Adès : Works (англ.). Faber Music Limited. Процитовано 4 квітня 2014.
  14. ↑ Thomas Adès : Albums (англ.). Warner Classics. Процитовано 4 квітня 2014.
  15. ↑ а б в г Warner Classics.
  16. ↑ Thomas Adès : Discography (англ.). Faber Music Limited. Процитовано 4 квітня 2014.
  17. ↑ 1994 IRC (41st session). IRC Results over the past years (англ.). International Music Council. Процитовано 4 квітня 2014.
  18. ↑ Large-Scale Composition: Past Winners (англ.). RPS Music Awards. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 4 квітня 2014.
  19. ↑ Förderpreisträger Archiv (нім.). Ernst von Siemens Musikstiftung. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 4 квітня 2014.
  20. ↑ 56th Annual Grammy Awards Winners & Nominees (англ.). Grammy. Процитовано 3 квітня 2014.
  21. ↑ Барабанов Б., Ходнев С. (28 січня 2014). Люди выбрали роботов : Прошла 56-я церемония вручения Grammy (рос.). Коммерсант (газета). Процитовано 3 квітня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Cao H. Thomas Adès le voyageur: Devenir compositeur, être musicien. — Paris: MF, 2007.
  • Шапінская Е. Н. «Сни Просперо, розказані мовою сучасної музики: фантасмагорія Томаса Адес на тему» Бурі «Вільяма Шекспіра» // «Культура культури». 2014. Т. 3. № 3 (3).
  • Fox, Daniel. 2014. «Multiple Time-scales in Adès's Rings» in Perspectives of New Music v.52, no.1.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Адес&oldid=41498168