Томас Адес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Адес
англ. Thomas Adès
Thomas Adès conducts the National Youth Orchestra of Great Britain at Snape Maltings Concert Hall.jpg
Основна інформація
Дата народження 1 березня 1971(1971-03-01)[1][2][…] (52 роки)
Місце народження Лондон, Велика Британія[4]
Роки активності 1990 — тепер. час
Громадянство Велика Британія[5]
Професії композитор, піаніст, диригент, музичний педагог
Освіта Ґілдголська школа музики й театру і Королівський коледж, Кембрідж
Жанри опера
Нагороди
thomasades.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

То́мас А́дес (також Аде́с, англ. Thomas Adès; 1 березня 1971, Лондон) — британський композитор, піаніст, диригент.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в Гілдхоллській школі музики і театру у Поля Берковіца (англ. Paul Berkowitz, фортеп'яно) і Роберта Секстона (композиція), потім закінчив Королівський коледж в Кембриджі (1992, з відзнакою), де навчався у Олександра Гера і Робіна Гоуеля.

У 1993—1995 роках — асоційований композитор оркестру Халле,[6] в 1998—2000 роках — перший музичний керівник камерного оркестру «Бірмінгемська група сучасної музики». У 1999—2008 рр. був художнім керівником фестивалю в Олдборо; з 2000 р — композитор щорічного каліфорнійського музичного фестивалю в Охає[7]. 2009 року він був художнім керівником щорічного Фестивалю композиторів в Стокгольмському концертному залі, а в 2010 році був призначений членом Шведської королівської академії музики[8]. 8 жовтня 2015 року Адес був обраний до Ради директорів Театру Європейської академії музики[9][10].

Професор композиції в Королівській Академії музики (Лондон).

Диригує як своїми, так і творами інших композиторів; виступав з оркестром BBC, Нью-Йоркським філармонічним оркестром і камерним оркестром «Лондонська симфонієта»[7] і багатьма іншими відомими оркестрами.

Виступає і як піаніст, сольний диск випущений студією EMI[7].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2006 році уклав громадянське партнерство з ізраїльським відеодизайнером і кінорежисером Талом Рознером (р. 1978)[11].

Творчість[ред. | ред. код]

Перший твір для сопрано і фортеп'яно «П'ять Еліотовських ландшафтів» був опублікований 1990 року.

Його опери поставлені в багатьох оперних театрах, включаючи Метрополітен Опера. У 2007 широка ретроспектива творів Адеса пройшла в Лондонському Барбікан-центрі (англ. Traced Overhead: The Musical World of Thomas Ades), на фестивалі в Гельсінкі і на Французькому радіо.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Вокальні твори
Опери
  • «Припудри їй обличчя» (англ. Powder Her Face, 1995, лібрето Філіппа Геншера)
  • «Буря» (2004, за драмою Шекспіра)
  • «The Exterminating Angel» (2016, постановка запланована на 2017)
Камерна музика
  • камерна симфонія (1993)
  • концерт для камерного оркестру «Живі іграшки» (1993)
  • струнний квартет «Аркадіан» (1998)
  • фортеп'янний квінтет (2005, записаний Ардітті-квартетом разом з Адес як піаністом)
Концерти
  • скрипковий концерт «Кроки по колу» (2005)
  • концерт «В сім днів» для фортеп'яно, оркестру та шести відеоекранів (2008)
Симфонічні твори

Список творів по 2013 рік включно представлений на сайті Faber Music Limited[12].

Дискографія[ред. | ред. код]

Записи виступів і творів Т. Адеса здійснювали Warner Classics[13], EMI Classics[en] [14], Avie Records та інші компанії[15] .

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • 2-ге місце серед піаністів на конкурсі Молодий музикант року Бі-бі-сі (1989)[7]
  • премія Міжнародної трибуни композиторів (Париж, 1994) в категорії композиторів до 30 років — за «Живі іграшки» (англ. Living Toys)[16]
  • премія Королівського філармонічного товариства (1997) в номінації «твір великої форми» — за п'єсу «Притулок»[17]
  • премія Elise L. Stoeger Товариства камерної музики Лінкольн-центру (Нью-Йорк, 1998) — за «Аркадіану»[14]
  • премія Пасхального фестивалю (Зальцбург, 1999)[14]
  • заохочувальна премія Ернста фон Сіменса (1999)[18]
  • премія Гравемайєра (2000) — за п'єсу «Притулок»
  • Премія Гіндеміта (2001)
  • почесний доктор університету в Ессексі (2004)
  • премія Королівського філармонічного товариства (2005) — за «Бурю»[14]
  • Classical BRIT Awards (2010) в номінації Композитор року
  • премія Греммі (2014 року) за запис опери «Буря» (Метрополітен-опера, диригент Т. Адес; Deutsche Grammophon)[19][20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #129843970 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. ↑ http://www.nytimes.com/2007/11/21/arts/music/21ades.html
  6. ↑ Анатольев Х..
  7. ↑ а б в г Каданс.
  8. ↑ Thomas Adès. 
  9. ↑ Europäische Musiktheater-Akademie | New board elected: Thomas Adès, Joseph Calleja and Alessandro Di Profio new members (англ.). Процитовано 30 серпня 2019. 
  10. ↑ European Academy of Music Theatre // Wikipedia. — 2018. — 23 November.
  11. ↑ Thomas Adès (англ.). Gay for Today. 1 березня 2011. Процитовано 4 квітня 2014. 
  12. ↑ Thomas Adès : Works (англ.). Faber Music Limited. Процитовано 4 квітня 2014. 
  13. ↑ Thomas Adès : Albums (англ.). Warner Classics. Процитовано 4 квітня 2014. 
  14. ↑ а б в г Warner Classics.
  15. ↑ Thomas Adès : Discography (англ.). Faber Music Limited. Процитовано 4 квітня 2014. 
  16. ↑ 1994 IRC (41st session). IRC Results over the past years (англ.). International Music Council. Процитовано 4 квітня 2014. 
  17. ↑ Large-Scale Composition: Past Winners (англ.). RPS Music Awards. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 4 квітня 2014. 
  18. ↑ Förderpreisträger Archiv (нім.). Ernst von Siemens Musikstiftung. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 4 квітня 2014. 
  19. ↑ 56th Annual Grammy Awards Winners & Nominees (англ.). Grammy. Процитовано 3 квітня 2014. 
  20. ↑ Барабанов Б., Ходнев С. (28 січня 2014). Люди выбрали роботов : Прошла 56-я церемония вручения Grammy (рос.). Коммерсант (газета). Процитовано 3 квітня 2014. 

Література[ред. | ред. код]

  • Cao H. Thomas Adès le voyageur: Devenir compositeur, être musicien. — Paris: MF, 2007.
  • Шапінская Е. Н. «Сни Просперо, розказані мовою сучасної музики: фантасмагорія Томаса Адес на тему» Бурі «Вільяма Шекспіра» // «Культура культури». 2014. Т. 3. № 3 (3).
  • Fox, Daniel. 2014. «Multiple Time-scales in Adès's Rings» in Perspectives of New Music v.52, no.1.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Адес&oldid=37343794