Теннессі Вільямс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Теннессі Вільямс
Tennessee Williams
Tennessee Williams NYWTS.jpg
При народженні: Thomas Lanier Williams
Дата народження: 26 березня 1911(1911-03-26)
Місце народження: Колумбус, Міссіссіппі, США
Дата смерті: 25 лютого 1983(1983-02-25) (71 рік)
Місце смерті: Нью-Йорк
Національність: США
Громадянство: США США
Мова творів: англійська
Рід діяльності: драматург
Роки активності: 1930-1983
Жанр: драма
Magnum opus: Трамвай на ймення «Бажання»
Премії:

Пуліцерівська премія за 1948 та 1955

Теннессі Вільямс (англ. Tennessee Williams, при народженні Томас Ланьє Вільямс (англ. Thomas Lanier Williams), 26 березня 191125 лютого 1983) — американський драматург, лауреат Пуліцерівської премії 1948 року за п'єсу «Трамвай на ймення «Бажання»» (A Streetcar Named Desire) та 1955 року за п'єсу «Кішка на гарячому бляшаному даху» (Cat on a Hot Tin Roof).

Кар'єра[ред.ред. код]

У 1939 молодий драматург отримав грант Рокфеллера на 1000 доларів і написав п'єсу «Битва Ангелів», яку поставили у Бостоні у 1940, але вона була сприйнята холодно. Пізніше Вільямс переробив її для постановки у Нью-Йорку, де вона здобула більший успіх.

Того ж, 1939 року, Вільямс перебрався до Нового Орлеану й став одним із авторів «Веркс Прогрес Адміністрейшн», компанії, що допомагала молодим художникам і письменникам вижити в роки Великої Депресії, водночас поставляючи персонал для важливих громадських проектів. Певний час він мешкав у Французькому кварталі, спочатку за адресою Тулуз-стрит 722, де відбувається дія його п'єси 1977 року «Старий квадрат» (Vieux Carré).

Протягом 1944-1945 його п'єса «Скляний звіринець» йшла в Чикаго, де мала значний успіх. Потім постановка переїхала на Бродвей, продовжуючи користуватися успіхом. У п'єсі розповідається про юнака на ймення Том, його немічну сестру, Лауру, та їхню деспотичну маму, Аманду, яка намагається влаштувати шлюб Лаури. Вважається, що Вільямс використав для написання цієї п'єси автобіографічний матеріал. Того року «Скляний звіринець», як найкраща п'єса сезону, здобув премію Нью-Йоркського кола драматичних критиків.

За першим успіхом у критиків послідували нові популярні на Бродвеї п'єси: «Літо і дим» (Summer and Smoke, 1948), «Рожеве татуювання» (The Rose Tattoo, 1951), «Каміно-реаль» (Camino Real, 1953). За п'єсу «Трамвай на ймення «Бажання»» Вільямс отримав у 1948 Пуліцерівську премію.

Коли в 1950 та в 1951 п'єси «Скляний звіринець» та «Трамвай на ймення «Бажання»» було екранізовано, твори Вільямса відкрилися для глядачів усього світу. Пізніше були екранізовані також «Кішка на гарячому бляшаному даху», за яку Вільямс отримав другу Пуліцерівську премію, «Орфей спускається» (Orpheus Descending), «Ніч ігуани» (The Night of the Iguana), «Літо і дим».

Біографія[ред.ред. код]

Вільямс народився у місті Колумбус, штат Міссіссіппі в будинку баби й діда по матері. Його батьками були Едвіна й Корнеліус Вільмс. Дід Вільямса був місцевим священиком епіскопальної церкви валійського походження. Батько майбутнього драматурга працював комівояжером, добряче випивав і більше любив молодшого сина Дейкіна. Теннессі в дитинстві був не таким міцним і батько вважав його надто жіночим. Мама, Едвіна, завжди була на межі істерики. Пізніше драматург використав набутий досвід родинного життя у своїх п'єсах.

Родина переїхала до Сент-Луїсу в 1918. У віці 16 років Вільямс здобув свою першу премію — 5 доларів за есе, опубліковане в журналі «Смарт Сет». З 1929 до 1931 Вільямс навчався в Університеті Міссурі, де вступив у братство альфа-бета-омега. На один рік він перевівся в Університет Вашингтона в Сент-Луїсі. Нарешті, в 1938 він здобув ступінь в Університеті Айови. В університетах Вільямс почав писати п'єси, які ставилися на студентській сцені. Нарешті, він відвідував курси драматургії в Новій школі Нью-Йорка.

Теннессі був дуже прив'язаний до сестри Роуз, тендітної красуні, якій ще в юному віці поставили діагноз шизофренія. Як було заведено в ті часи Роуз помістили в лікарню для душевно хворих, де вона провела більшість життя. Терапевтичне лікування виявилося неуспішним, і вона ставала дедалі більше пароноїдальною. Щоб урятувати її батьки згодилися на передфронтальну лоботомію, що на думку лікарів того часу могла допомогти пацієнтам, які страдали від надмірного збудження. Операція була невдалою, і Роуз залишилася прикованою до ліжка на все життя. Ця операція, можливо, підсилила алкоголізм Теннессі та його залежність від амфетамінів та барбітуратів, які часто приписував доктор Макс Джекобсон.

Теннессі Вільямс був гомосексуалістом. З 1947 по 1962 його коханцем був Френк Мерло, колишній вояк Другої світової, з яким Вільямс познайомився у Новому Орлеані. Мерло допомагав Вільямсу долати приступи депресії й постійний страх, що він, як і його сестра, зійде з розуму. Він покинув Теннессі, втомившись від його пристрасті до випивки та таблеток й численних зрад. Вільямс важко переживав смерть свого колишнього коханця в 1963 від раку легень і впав у глибоку депресію.

У 1969 брат змушений був помістити Теннессі в психіатричну лікарню в зв'язку з пристрастю до алкоголю й снодійного. Під його впливом Вільямс перейшов у католицизм.

Вільямс помер у 71-річному віці, вдавившись кришечкою від пляшки очних крапель. У нього була звичка класти кришечку в рот, схилятися назад і закапувати собі очі. Можливо, тоді, коли стався нещасний випадок, він був у стані сп'яніння.

Посилання[ред.ред. код]