Торжество (католицизм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Торжество (лат. Solemnitas) — найвищий ранг церковного свята в західних літургійних обрядах Католицької церкви.

Історія[ред.ред. код]

Слово «solemnitas» завжди використовувалося на Заході для позначення великого церковного свята, однак до середини XX століття не було строгим літургійним терміном[1]. У 1969 році після Другого Ватиканського собору літургійна реформа замінила складну й багатоступінчасту систему свят, що існувала в латинському обряді з кінця XVI століття, на систему, у якій усі дні літургійного року мають одну з 4 категорій:

  • Будній день (feria). У цей день немає обов'язкового вшанування, у різних країнах шануються свої місцевошановані святі або літургія проходить взагалі без спогаду святих.
  • Пам'ять (memoria). Пам'ять певного святого. Пам'ять може бути обов'язковою (memoria obligatoris) і необов'язковою, факультативною (memoria ad libitum). У другому випадку єпископська конференція країни або керівництво чернечого ордену має право замінити пам'ять святого з календаря на пам'ять свого місцевошанованого святого.
  • Свято (festum). У дні свят богослужіння носить святковий характер. До них відносяться більшість свят літургійного року, за винятком найважливіших.
  • Торжество (solemnitas). Найбільш значимі свята річного циклу.

Особливості святкування[ред.ред. код]

Святкування торжества має ряд відмінностей у порядку проведення богослужінь. На відміну від інших літургійних днів святкування торжества починається не з опівночі, а з повечір'я попереднього дня. Воно відкривається вечірнею, деякі торжества також мають подальшу месу навечір'я, що також правиться напередодні ввечері[2]. Меса торжества містить у собі, як і будь-яка недільна меса, три біблійних читання, спів Gloria in excelsis Deo і читання Символу віри. Якщо торжество припадає на п'ятницю, то вона не є днем покаяння й посту[3]. Два найголовніших торжества літургійного року, Різдво і Великдень, святкуються з октавою (Октава Різдва, Октава Великодня), тобто протягом восьми днів після дня свята. Головне свято Католицької церкви, Великдень, іменується «торжеством торжеств».

Кількість торжеств у загальному римському календарі становить 17. Крім того, конференції католицьких єпископів окремої країни або керівництво чернечого ордена мають право додатково надати статус торжества дню пам'яті особливо шанованого в країні святого або засновника ордена. Додатково статус торжества в кожному окремому храмі автоматично отримує річниця його освячення й престольне свято цієї церкви[1].

Список торжеств загального календаря[ред.ред. код]

День Свято
1 січня Торжество Пресвятої Богородиці
6 січня Богоявлення
19 березня Торжество Йосипа Обручника
25 березня Благовіщення
Березень-Квітень Великдень
40-й день після Великодня Вознесіння Господнє
50-й день після Великодня П'ятидесятниця
Неділя після П'ятидесятниці День Святої Трійці
Четвер після Дня Святої Трійці Свято Тіла й Крові Христових
П'ятниця на 8-й день після Свята Тіла й Крові Свято Найсвятішого Серця Ісуса
24 червня Різдво Івана Предтечі
29 червня День апостолів Петра і Павла
15 серпня Успіння Богородиці
1 листопада День усіх святих
Остання неділя перед Адвентом Свято Христа Царя
8 грудня Непорочне зачаття Діви Марії
25 грудня Різдво Христове

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]