Координати: 37°22′56.838525196716″ пн. ш. 5°59′46.665884034809″ зх. д. / 37.38246° пн. ш. 5.99630° зх. д. / 37.38246; -5.99630

Торре-дель-Оро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Торре дель Оро)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Торре-дель-Оро
37°22′56.838525196716″ пн. ш. 5°59′46.665884034809″ зх. д. / 37.38246° пн. ш. 5.99630° зх. д. / 37.38246; -5.99630
Країна Іспанія[1][2]
РозташуванняСевілья[1][2]
Ishbiliyad
Типпам'ятник[1] і albarrana towerd (1200)[2]
Стильart of Almoravides and Almohadesd і ісламське мистецтво в Іспаніїd
Дата заснування1221

Торре-дель-Оро. Карта розташування: Іспанія
Торре-дель-Оро
Торре-дель-Оро
Торре-дель-Оро (Іспанія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Торре-дель-Оро (ісп. Torre del Oro, «Золота Вежа») — пам'ятка Севільї на набережній Гвадалквівіру, мавританська вежа, споруджена для захисту гавані Севільї в 1220. Висота вежі становить 37 метрів.

Історія

[ред. | ред. код]

У «Великій хроніці» короля Альфонсо Мудрого башта описана так:

Золота вежа заснована як фортеця на морі і одночасно розташована та зроблена як витвір незвичайно витончений та прекрасний.

Вежа була частиною фортечних укріплень Севільї, від Торре-дель-Оро потужні стіни вели до Алькасару (до теперішнього часу стіни не збереглися). За формою вежа являла собою два 12-гранника, поставлених один на одного. Форма башти у вигляді багатогранника була оригінальною для архітектури XIII століття — такий тип веж прийшов з Візантії і вже зустрічався в архітектурі Кордовского халіфату. Башта залишалася 2-ярусною до XVIII століття, коли був добудований третій ярус — циліндричний ліхтар з куполом (на жаль не надто вписався в загальний вигляд башти). Башта сильно постраждала під час найпотужнішого Лісабонського землетрусу 1755.

Походження назви цієї вежі є предметом суперечок. Одні стверджують, що назва походить від золотистого кольору кахлів, що її покривають, а інші — що в ній зберігалося привезене з Нового Світу золото. У воєнний час за неї одним кінцем кріпився ланцюг, що перегороджував річку. Інший кінець ланцюга кріпився до незбереженої башті на іншому боці річки. В XX столітті в цій 12-гранній башті XIII століття з бійницями розташувався невеликий Морський музей.

Башта в мистецтві

[ред. | ред. код]

Севільську вежу можна побачити у фільмі Джима Джармуша «Межі контролю».

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. а б в Digital Guide to the Cultural Heritage of Andalusia

Література

[ред. | ред. код]
  • Никитюк О.Д. Кордова Гранада Севілья (древні центри Андалусії) / Редактор Л.М.Азарова, художній редактор Л.А.Іванова. — М. : Мистецтво, 1972. — 190 с. — (Міста та музеї світу) — 50000 прим.

Посилання

[ред. | ред. код]