Тотем вовка у монголів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тотем вовка — релігійно-соціальна система, поширена серед монгольських народів, в основі якої лежить культ вовка.

Витоки тотема[ред. | ред. код]

Вовк — тотем роду Чонос

Згідно з монгольською міфологією, вовки — це тварини небес, і вони приносять хійморь чоловікам. Хійморь — це свого роду удача, й означає життєву силу людини — зірка, що приносить удачу. Про вовків монголи говорять: «іжіл нертейд нь харагж, ілүү тенгертейд нь алагдана» (приблизний переклад: «вовка побачить той, у кого з вовком однакова удача, а добуде той, у кого удача вище вовчої»)[1].

У частково автобіографічному романі «Чонон сүлд» («Тотем вовка») Цзян Жуна кочові монголи розповідають, що зі спостережень за вовками почерпнули тактику битв, яка допомогла їм створити величезну Монгольську імперію, а також розуміння важливості балансу екосистеми на рівнинах[2].

Витоки тотема вовка походять з часів протомонголів хунну, дунху і сяньбі[3]. Відомо, що тотемом правлячого роду хунну був вовк[4][5]. Вшанування тотема вовка також були присутні у родах ашина і тюрків (дулга). При цьому, в низці джерел йдеться про їх первісну монголомовність. Згідно з Н. Я. Бічуріним, народ, іменований в китайських хроніках як «тукюе»突厥, був монгольським і був відомий під народною назвою дулга[6].

Назва роду «ашина» перекладається з монгольської як «благородний вовк». «А» — префікс поваги в китайській мові. Монголомовний рід ашина підтримували Л. М. Гумільов , Н. Я. Бічурін, М. І. Артамонов. Згідно з Гумільовим, коли рід ашина «вийшов на арену історії, всім його представникам була зрозуміла міжплеменна мова того часу — сяньбійська, тобто старомонгольська»[7]. У книзі «Відкриття Хазарії» згадується Ашина Шоно (Вовк) — один із найвидатніших кавалерійських генералів імперії Тан, який був особистим другом імператора Лі Шиміня[8].

Етнонім чонос у монголів[ред. | ред. код]

Серед монгольських народів поширений етнонім чонос, шоно. Чонос, також чінос, шонос, шінос і шонод (множина), в однині — монг. чоно (вовк) з різних діалектів монгольської мови перекладається як «вовки». Поява родової назви чонос прямо пов'язана з існуванням тотема вовка у древніх монголів[9].

Етноніми зі значенням «вовк» в монгольському середовищі мають широке поширення. Одна із ранніх згадок монгольського етноніма чіно пов'язано з сяньбійським Чіну, які становлять один із аймаків Сяньбі[10]. Деякі вчені вважають, що з роду чонос віддлилися кияти і борджигіни[11].

Згідно з Аюудайном Очиру, назва роду борджигін також виникла в зв'язку з тотемом вовка. Монгольське слово бор (boru) перекладається як «світло-сірий, сірий, буланий з сірим відтінком, синюватий сірий»[9]. Монголи словом бөрте також називають вовченя[12]. До цього дня у монголів також зберігся рід бүрд або бурд (тобто чоно, вовк) . У бурятській мові слово бурте вживається у словосполученнях «Хухе бурте шоно — досвідчений сірий вовк»[13], «бурте-герхен — сіренький»[14], тобто значення цього слова ~ сірий[10].

Борте-Чіно — легендарний предок монголів[ред. | ред. код]

Древній етнонім відбито в назві Борте-Чіно, легендарного предка монгольських народів. Ім'я Борте-Чіно з монгольської мови буквально перекладається як «сивий вовк». В історичних пам'ятках відображені рядки, які проголошують про те, що Чингісхан, перебуваючи на полюванні в Хангайських горах, повелів: «потраплять в облаву Борте-Чіно і Гоа-Марал. Не йди на них»[15]. Борте-Чіно і Гоа-Марал, далекі предки монголів, були також і їх онгонами (духами предків роду). Вчені, досліджуючи дану подію, прийшли до висновку, що вовк і марал були тотемами древніх монголів, тому на них було заборонено полювати[12].

Буряадай-Мерген — предок бурятських родів[ред. | ред. код]

Згодом певна частина носіїв етнонімів бурі-чіну могли змішатися і опинитися в Прибайкаллі, надалі в легендах іменуючись бурте-чіно ~ бурітай-чіно. Аналогом бурте-чіно в бурятських легендах є Бурядай. Згідно з Б. З. Нанзатовим, Бурядай і бурте — це фонетичні варіанти одного і того ж слова. За усним переказами, Бурядай — син Барга-Батора, брат Оледоя і Хорідоя, батько Іхіріда і Булагада. Іхірід (Ехірід) і Булагад стали родоначальниками ехіритів і булагатів, Хорідой — хорі-бурятів, Оледой — сегенутів — олетів (ойратів). В імені Барга-Батора відображений етнонім древніх баргутів[10].

Б. Р. Зоріктуєв вважає, що фактором монголомовності Прибайкальського регіону послужило прибуття на ці землі стародавнього монгольського племені бурте-чіно[16]. Згідно з В. В. Ушніцьким, в епізоді дружнього союзу Добун-Мергена та Алан-Гоа закодований результат етнічного процесу з'єднання бурте-чіносців з хорі-бурятами і баргутами[17]. Етнонім шоно серед бурятів, як вважає Д. Д. Німаєв, має відношення до сяньбійських чіну[18], про зв'язок яких з численними сучасними монгольськими представниками чіну вказує Г. Сухбаатар[19]. Згідно з Б. З. Нанзатовим, поширення етноніму шоно відноситься до сяньбійської традиції і має сяньбійське коріння[10].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Волки помогли монголам построить империю (рос.). Процитовано 29 листопада 2018.
  2. ↑ Jiang Rong. {{{Заголовок}}}. — Penguin UK. — ISBN 9780141919201.
  3. ↑ Буксикова О. Б. {{{Заголовок}}}. — IMBT, 2009. — 412 с. — ISBN 9785792503328.
  4. ↑ Сүхбаатар Г. Хүннү нарын аж ахуй, нийгмийн байгуулал, соёл, угсаа гарвал (МЭӨ IV--МЭ II зуун). Улаанбаатар, 2000. 298 х.
  5. ↑ Сүхбаатар Г. Сяньби. — Улаанбаатар, 1971. — 217 с. — С. 50-51.
  6. ↑ Бичурин Н. Я. Собрание сведений о народах, обитавших в Средней Азии в древние времена. — Москва-Ленинград: Академия наук СССР, 1950. — С. 220.
  7. ↑ Гумилев Л. Н. Древние тюрки. II. Предки. gumilevica.kulichki.net. Процитовано 20 листопада 2018.
  8. ↑ Гумилёв Л. Н. Открытие Хазарии. VII. Могилы и размышления.
  9. ↑ а б Очир А. {{{Заголовок}}} / д.и.н. Э. П. Бакаева, д.и.н. К. В. Орлова. — Элиста : КИГИ РАН, 2016. — 286 с. — ISBN 978-5-903833-93-1.
  10. ↑ а б в г Нанзатов Б. З. Этногенез западных бурят (VI—XIX вв.). — Иркутск, 2005. — 160 с. — ISBN 5-93219-054-6.
  11. ↑ Гонгор Д. Халх товчоон-1. Улаанбаатар, 1970. 340 х.
  12. ↑ а б Лубсан Данзан. {{{Заголовок}}} / Румянцев Г. Н. — Москва : Наука, 1973. — 439 с.
  13. ↑ Бурятско-русский словарь. Сост. К. М. Черемисов. — М., 1973. — 804 с. — С. 124
  14. ↑ Русско-Бурят-монгольский словарь. Под ред. Ц. Б. Цыдендамбаева. — М., 1954. — С. 583.
  15. ↑ Altan tobči. Эртний хаадын үндэслэсэн төр ёсны зохиолыг товчлон хураасан Алтан товч хэмээх оршив. Улаанбаатар, 1990. 177 х.
  16. ↑ Зориктуев Б. Р. Об этническом составе населения Западного Забайкалья во второй половине I — первой половине II тысячелетия н. э. // Этническая история народов Южной Сибири и Центральной Азии. — Новосибирск, 1993. — С. 124.
  17. ↑ Ушницкий В. В.  // Известия Лаборатории древних технологий. — 2015. — Вип. 4 (17). — С. 52—60. — ISSN 2415-8739.
  18. ↑ Нимаев Д. Д. Буряты: этногенез и этническая история. — Улан-Удэ, 2000. — 190 с. — С. 151.
  19. ↑ Сухбаатар Г. Сяньби. — Улаанбаатар, 1971. — 217 с . — С. 50.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тотем_вовка_у_монголів&oldid=34578115