Трапезундська архиєпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Трапезундська архієпархія (лат. Archidioecesis Trapezuntina ) - закритий престол Константинопольського патріархату і титульною резиденцією католицької церкви.

Історія[ред. | ред. код]

Трапезунд, що відповідає місту Трабзон у сучасній Туреччині, є стародавнім архієпископством римської провінції Понт Полемоніако в цивільній єпархії Понту та в Константинопольському патріархаті.

Спочатку суфраган архиєпархії Неокесарії[1], до 787 року він був зведений до рангу митрополита з титулом Трапезунду та Лазики (на згадку про давню зниклу провінцію).[2] У Notitia Episcopatuum, що приписується імператору Леву VI (початок Х ст.), Трапезундська архієпархія поміщена на 33-му місці серед митрополій Патріархату[3] і до неї віднесено сім суфраганів: Черіанон, Хамазур,[4] Чахеон, Пайпер,[5] Керамей, Леріон і Бізанон.[6] Ле Квін згадує двох грецьких архієпископів, які в наш час вступили в спілкування з Римським престолом, а саме Доротей і Кирило.

У ХІІІ-XIV століттях Трапезунд був резиденцією важливої генуезької колонії. З 1289 року в місті існував францисканський монастир, а в 1315 році Андреа делла Терца заснував домініканський монастир. Крім того, Трапезунд був резиденцією Кустоса Східного вікаріату.[7]

У законопроекті про встановлення митрополії Воспро (5 липня 1333 р.) Трапезунд також включений до числа різних суфраганньких єпархій, які в 1362 р. увійшли до церковної провінції Сарайської архієпархії.

Однак дата призначення першого єпископа Антоніо невідома. У 1344 був частиною важливого посольства вірменського католікоса до папи Климента VI з огляду на союз Вірменської Апостольської Церкви з Католицькою Церквою; не зміг повернутися до своєї єпархії через антилатні заворушення в Трапезунді, він був призначений єпископом Гальтеллі на Сардинії. Навіть його наступник Матьє ніколи не залишав кафедру в Камбре: папа мусив надати йому пільги, оскільки він не міг жити на доходи своєї єпархії. Третім єпископом був Косма, episcopus Traphasonensis, який, проте, три роки проживав при папському дворі в Авіньйоні, перш ніж був переведений в Сарадж.

Далі йдуть інші єпископи, як повідомляє хронотаксис Ойбеля, який, за словами Річарда, включає титулярних єпископів, але також імовірних єпископів-резидентів. До списку єпархій, до яких відправляється апостольський збирач у 1429 році, Трапезунд більше не входив.

З XVII століття Трапезунд зараховується до титульного архієпископського престолу Католицької Церкви; місце було вакантним з 16 липня 1969 року.

Хронотаксис[ред. | ред. код]

Uрецькі архієпископи[ред. | ред. код]

  • Домн † (згадується в 325 р.)
  • Атарбій † (згадується в 451 р.)
  • Антипатр † (згадується близько 530 р.)
  • Антимій † (? - близько 533 р. призначений патріархом Константинопольським)
  • Антимій † (? - 536 скинутий) (вдруге)
  • Уран † (згадується в 546/547 рр.)[8]
  • Теодор I † (згадується 680 р.)
  • Христофор † (згадка 787 р.)
  • Никифор † (VIII-IX ст.) [9]
  • Іjан † (початок IX ст.)[10]
  • Феодор II (або Феодосій) † (близько X ст.)[11]
  • Георгій † (X-XI ст.)[12]
  • Костянтин † (до 1023 - після 1024)
  • Лев † (згадка 1054 р.)
  • Нікета † (кінець XII ст.) [13]
  • Доротей † (згадка 1439 р.)
  • Кирило † (згадується до 1653 р.)

Латинські єпископи[ред. | ред. код]

  • Антоніо † (? - 13 липня 1345 призначений єпископом Гальтеллі)
  • Матьє, OC † (помер до жовтня 1345 - 1359)
  • Косма, OFM † (до листопада 1359 [14] - 17 червня 1362 призначений архієпископом Сараджа)
  • Людовіко † (? — 28 січня 1376 призначений єпископом Стефаніако)
  • Александр, OFM † (? - 3 вересня 1387 призначений єпископом Каффи)
  • Джованні (Мундел), OFM † (? - ? помер)
  • Бартоломео, OESA † (14 листопада 1390 р. - ? помер)
  • Мікеле Петрі, OSB † (22 травня 1405 р. - ?)
  • Мікеле, OFM † (23 жовтня 1409 р. - ? )
  • Нікола Гамундський, OFM † (2 грудня 1409 р. - ? помер)
  • Паулюс Маркліні де Хейльбронн, OFM † (31 січня 1414 р. - ?)
  • Марко Віаро, OFM † (11 квітня 1427 р. - ? помер)
  • Григорій Корсанегро, OSB † (14 березня 1429 р. - ? помер)

Титулярні архієпископи[ред. | ред. код]

  • Сімон Брозіо Хорштейн † (помер 24 серпня 1626 — 13 січня 1642)
  • Кріспін Фук фон Градісте, О.Прем. † (помер 18 квітня 1644 - 23 серпня 1653)
  • Агостіно Франціотті † (4 травня 1654 - лютий 1670 помер)
  • Франческо Казаті † (помер 2 червня 1670 — 16 жовтня 1702)
  • Карлос Борха Сентеллас і Понсе де Леон † (20 липня 1705 — 21 червня 1721 призначений кардиналом-пресвітером Санта-Пуденціана)
  • Вінченцо Сантіні † (28 травня 1721 - помер до 30 липня 1728)
  • Алексій Антоніус фон Нассау † (20 вересня 1728 р. - ?)
  • Антоніо Луїджі П'ятті † (13 серпня 1821 — 2 жовтня 1837 призначений патріархом Антіохії)
  • Джордж Еррінгтон † (помер 30 березня 1855 - 19 січня 1884)
  • Едмунд Стонор † (помер 11 лютого 1889 - 28 лютого 1912)
  • Теодоро Вальфре ді Бонцо † (13 вересня 1916 — 15 грудня 1919 призначений кардиналом-пресвітером Санта-Марія-Сопра Мінерва)
  • Джузеппе Антоніо Цукетті, OFMCap . † (8 березня 1920 - 1 червня 1931 помер)
  • Карло Альберто Ферреро ді Каваллерлеоне † (помер 28 жовтня 1944 - 16 липня 1969)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Gelzer, op. cit., p. 539, nnº 240-244.
  2. ↑ Jean Darrouzès, Remarques sur des créations d'évêchés byzantins, in Revue des études byzantines, tome 47, 1989, pp. 210-215.
  3. ↑ Gelzer, op. cit., p. 551, nº 36.
  4. ↑ A questa sede è attribuito un solo vescovo, Giovanni, noto grazie all'esistenza di un suo sigillo datato all'XI secolo (Vitalien Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/1, Paris, 1963, nº 666.
  5. ↑ La sigillografia ha restituito il nome di un vescovo greco di questa sede, Davide, il cui sigillo è datato all'XI secolo (Vitalien Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/1, Paris, 1963, nº 667).
  6. ↑ Gelzer, op. cit., p. 557, nnº 537-544.
  7. ↑ Si trattava di una delle tre vicarie in cui i Francescani avevano suddiviso i loro conventi in Tartaria, ossia nell'impero mongolo; le altre erano la vicaria Aquilonaris e la vicaria del Cathay.
  8. ↑ Denis Feissel, Notes d'épigraphie chretienne, in Bulletin de correspondance hellénique, vol. 116, 1, 1992, p. 388.
  9. ↑ Vitalien Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/2, Paris, 1965, nº 1612.
  10. ↑ Vitalien Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/1, Paris, 1963, nº 659.
  11. ↑ Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, vol. IV, 2001, p. 106.
  12. ↑ Vitalien Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/3, Paris, 1972, nº 1758.
  13. ↑ Vitalien Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/2, Paris, 1965, p. 442.
  14. ↑ Nel mese di novembre, in quanto vescovo di Trebisonda, elargisce delle indulgenze (Richard, p. 233, nota 15).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

  • [{{{1}}} Трапезундська архиєпархія] // Catholic-Hierarchy.org. ed. David M. Cheney. 1996-2013. Revised: 16 March 2013.
  • (англ.) La diocesi nel sito di www.gcatholic.org
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трапезундська_архиєпархія&oldid=36234019