Три пісні про Леніна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Три пісні про Леніна
рос. Три песни о Ленине
Жанр документальний фільм
Режисер Дзиґа Вертов
Сценарист Дзиґа Вертов
Оператор Суренський Дмитро Васильовичd
Композитор Шапорін Юрій Олександрович
Кінокомпанія Міжрабпомфільмd
Тривалість 57 хв.
Мова російська
Країна  СРСР
IMDb ID 0025911

«Три пісні про Леніна» (рос. Три песни о Ленине) — радянський чорно-білий агітаційний пропагандистський фільм 1934 року, знятий Дзиґою Вертовим до 10-річчя смерті Леніна. Стрічка складається з трьох епізодів і триває 57 хвилин.

Короткий зміст[ред. | ред. код]

Фільм зображає пропаганду про те, як радянський народ любить Володимира Ілліча Леніна.

Пісня «У чорній в'язниці було обличчя моє» — про те, як Ленін перетворив Середню Азію. Феодальні та ісламські пережитки знищили, на їхнє місце принесли сучасну освіту, нову техніку та соціалістичні відносини.

У другій пісні – «Ми любили його…» – показано реакцію всіх народів Союзу на смерть Леніна. Кінохроніка похорону та картини життя у всіх куточках СРСР перемішуються, і складається враження, що смерть Леніна призупинила життя у всьому Радянському Союзі.

Третя пісня – «У великому кам'яному місті» – про те, як народи СРСР продовжують справу Леніна і які величезні досягнення сталися в країні після його смерті. Інтерв'ю з передовиками виробництва, кадри великих будівництв, радість народу — це має довести, що Ленін жив і трудився недаремно.

Творча команда[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

1935 року фільм презентували у Великій Британії, переклади трьох пісень про Леніна зробив Вістен Г'ю Оден, класик англо-американської літератури, на замовлення Айвора Монтегю[en], одного із засновників Лондонського товариства кіно (London Film Society)[1].

1970 року до 100-річчя від дня народження Леніна фільм перевипустили на Центральній студії документальних фільмів під керівництвом Є. Свілової-Вертової, І. Копаліна та С. Пумп'янської[2]. 1982 року студія «Фільмекспорт» переклала стрічку англійською мовою (додані субтитри)[3].

Режисерські прийоми у фільмі[ред. | ред. код]

У фільмі використано монтаж для того, щоб показати досягнення радянської влади. Зокрема, у фільмі оспівується як досягнення радянської влади те, що жінки радянського Сходу зняли паранджу вже на початку 1930-х років (що насправді сталося набагато пізніше). При цьому режисер маніпулює документальним зображенням для досягнення ідеологічних цілей. Образ «звільненої жінки Сходу» був створений Вертовим шляхом монтажу розрізнених кадрів. У перших кадрах показано жінку з Хіви (судячи з архітектури) в узбецькій паранджі. Далі показано будівництво залізниці і туркменську жінку — у неї закрито за традицією лише нижню частину обличчя. Останніми в епізоді з'являються казахські жінки з відкритими особами, які ніколи не мали паранджу. Таким чином, шляхом зображення жінок із різних місць із різними традиціями, режисер за допомогою монтажу показав ефект зняття паранджі[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Британії знайшли переклади радянських пісень про Леніна. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 26 травня 2009. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022. 
  2. Allegory and Accommodation: Vertov's Three Songs of Lenin (1934) as a Stalinist film. Film History. 2006. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 3 лютого 2022. 
  3. Три песни о Ленине (1934). web.archive.org. 8 вересня 2021. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 4 лютого 2022. 
  4. Абикеева Г. История кино Казахской ССР, перестройки и первых лет независимости Казахстана // История национальных кинематографий: советский и постсоветский периоды. — М.: Академический проект; Фонд «Мир», 2020. — С. 118.

Посилання[ред. | ред. код]