Тіамфенікол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Thiamphenicol stereo.png
Тіамфенікол
Систематизована назва за IUPAC
2,2-dichloro-N-{(1R,2R)-2-hydroxy-1-(hydroxymethyl)-2-[4-(methylsulfonyl)phenyl]ethyl}acetamide
Класифікація
ATC-код J01BA02
PubChem 27200
Хімічна структура
Формула C12H15Cl2NO5S 
Мол. маса 356,223 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 50-60%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 1 год.
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ФЛУІМУЦИЛ АНТИБІОТИК,
«Замбон С.п.А.»,Італія
UA/8503/01/01
19.07/2012-19/07/2017


Тіамфенікол — синтетичний антибіотик з групи амфеніколів для парентерального та місцевого застосування.

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

Тіамфенікол — синтетичний антибіотик з групи амфеніколів широкого спектру дії. Препарат має бактеріостатичну дію, що полягає в порушенні синтезу білків у бактеріальних клітинах. Тіамфенікол є сульфонільним аналогом хлорамфеніколу.[1] До тіамфеніколу чутливі такі збудники: стафілококи, стрептококи (у тому числі пневмококи), Corynebacterium diphtheriae, Haemophilus influenzae, Bordetella pertussis, Yersinia pestis, Bacteroides spp., Brucella spp., сальмонелли, шиґели, Escherichia coli, нейсерії, клостридії, лістерії. Препарат застосовують тільки внутрішньом'язово або місцево (промивання пазух, аерозольні інгаляції та ендобронхіальні інстиляції, закапування у вуха і ніс).

Фармакодинаміка[ред.ред. код]

Тіамфенікол швидко розподіляється в організмі, накопичується в тканинах дихальної системи. При інгаляційному застосуванні препарату протягом 1 години досягається концентрація у крові співмірна із парентеральним застосуванням.[2] Препарат зв'язується з біками плазми крові на 50-60%. Максимальна концентрація в крові антибіотику при парентеральному застосуванні досягається протягом 15 хвилин. Препарат проникає через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці. Період напіввиведення тіамфеніколу становить 1 годину. Виводиться препарат з організму переважно з сечею, частково — з жовчю і калом.

Показання до застосування[ред.ред. код]

Тіамфенікол показаний при інфекціях, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами: бронхіти, пневмонія, синусити, отити, бронхоектатична хвороба, муковісцидоз, коклюш, абсцес легень, підготовка до інструментальних обстежень бронхолегеневої системи.

Побічна дія[ред.ред. код]

При застосуванні тіамфеніколу можливі наступні побічні ефекти: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, бронхоспазм, алергічні реакції, стоматит, риніт, подразнення дихальних шляхів і рефлекторний кашель при інгаляційному введенні. Побічні реакції при застосуванні тіамфеніколу спостерігаються значно рідше, ніж при застосуванні хлорамфеніколу. Зокрема, така важкі побічні реакції, як апластична анемія та «сірий синдром», не спостерігаються взагалі, а інші побічні реакції спостерігаються рідше.[1][2]

Протипокази[ред.ред. код]

Тіамфенікол протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, легеневій кровотечі, бронхіальній астмі, виразковій хворобі з кровотечею, при важких захворюваннях печінки і нирок. Застосування препарату при вагітності та годуванні грудьми проводять з обережністю.

Форми випуску[ред.ред. код]

Тіамфенікол випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій у вигляді комплексної сполуки з ацетилцистеїном по 810 мг тіамфеніколу гліцинату ацетилцистеїнату.

Застосування у ветеринарії[ред.ред. код]

Тіамфенікол застосовується у ветеринарії у вигляді фторованого похідного флорфеніколу для лікування інфекцій, що викликані чутливими до препарату збудниками, у великої рогатої худоби та свиней. Для ветеринарного застосування препарат випускається у вигляді флаконів для парентерального застосування по 100 мл 20% розчину.[3]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]