Анемія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анемія
Iron deficiency Anaemia.jpg
Вигляд еритроцитів при залізодефіцитній анемії
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 D50-D64
DiseasesDB 663
MedlinePlus 000560
eMedicine med/132 emerg/808

emerg/734

MeSH D000740

Анемі́я, також недокрі́в'я, малокрі́в'я (від дав.-гр. ἀναιμία — «відсутність крові») — захворювання, пов'язане із зменшенням кількості червоних кров'яних тілець (еритроцитів) або нижча від нормальної кількість гемоглобіну в крові. Тим не менш, вона спричинює зниження рівня кисню, пов'язане із здатністю кожної молекули гемоглобіну, через деформацію або відсутність чисельного розвитку, як в деяких інших типів дефіциту гемоглобіну. Гемоглобін (знаходиться всередині еритроцитів) зазвичай переносить кисень з легень у тканини, анемія призводить до гіпоксії (недостатність кисню) в органах. Оскільки всі клітини людини потребують кисень для життя, різні ступені анемії можуть мати широкий діапазон клінічних наслідків.

Анемія є найпоширенішим захворюванням крові. Є кілька видів анемії, які спричинюють різні причини. Анемія може бути класифікована в різних формах. Три основні класи анемії включають надмірну втрату крові (гостра кровотеча або хронічна за рахунок низьких обсягів втрат), надмірне руйнування клітин крові (гемоліз) або брак червоних кров'яних тілець (неефективне кровоутворення). Існують два основних підходи: «кінетичний» підхід, що включає в себе оцінку розвинення, руйнування і втрати, і «морфологічний» підхід, який групує анемії за розміром червоних клітин у крові. Морфологічний підхід використовує швидкий доступ і низьку вартість тестування у лабораторії.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва походить від дав.-гр. ἄναιμος — «безкровний»; саме слово складається з префікса дав.-гр. αν — «не, ні, ні» та основи дав.-гр. αἷμα — «кров», тобто буквально українською — «відсутність крові» або «недокрів'я».

Термінологія[ред.ред. код]

У «Російсько-українському медичному словнику», виданому у 1920 р. під головуванням професора Овксентія Корчак-Чепурківського максимально повно подана питома народна українська лексика або, в разі відсутності потрібних українських слів, терміни творили з морфем української мови, максимально уникаючи запозичень. Але в 1930-ті роки з'явилися спеціальні бюлетені, у яких були надруковані цілі низки українських медичних термінів, що підпадали під заборону. Серед інших, з ужитку було вилучено і термін «недокрів'я»[1], який здавна використовували для означення анемії[2]. Стилістично збагачена вже на той час українська медична національна лексика була повністю знекровлена і майже зникла з фахового спілкування.

Причини[ред.ред. код]

В цілому, причини анемії можуть бути класифіковані:

  • як порушення утворення червоних клітин крові (еритроцитів),
  • підвищення руйнування їх (гемолітична анемія),
  • втрата крові,
  • перевантаження (гіперволемія).

Дійсно, найпоширенішою причиною анемії є втрата крові, але це звичайно не породжує стійких симптомів, якщо ж після відновлення крововтрати порушення знову прогресує, то причиною найчастіше є дефіцит заліза — розвивається залізодефіцитна анемія. Може бути складовою паранеопластичного синдрому при різноманітних злоякісних новоутвореннях. Розвивається при деяких гельмінтозах.

Класифікація[ред.ред. код]

Виробництво проти знищення або втрати[ред.ред. код]

«Кінетичний» підхід до анемії дає те, що багато хто стверджує, є найбільш клінічно-виправданим у класифікації анемії. Ця класифікація залежить від оцінки ряду гематологічних показників, зокрема, кров ретикулоцитів (попередників зрілих еритроцитів). Клінічні ознаки втрати або знищення включають ненормальну мазку периферійної крові з ознаками гемолізу, підвищене ЛДГ припускаючи руйнування клітин; або клінічні ознаки кровотечі, такі як рентгенографічні результати, або відверта кровотеча. Нижче наводиться спрощена схема такого підходу:

 
 
 
 
 
 
 
 
Анемія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ретикулоцитів індекс виробництва показує, неадекватну реакцію виробництва до анемії.
 
 
 
Ретикулоцитів індекс виробництва показує адекватну відповідь на анемію = поточний гемоліз або крововтрата без проблем виробництва РБК.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Немає клінічних даних пов'язаних із гемолізом або крововтратою: чистий розлад виробництва.
 
Клінічні прояви і патологічий MCV: гемоліз або збиток, і хронічний розлад виробництва.
 
Клінічні прояви і нормальний MCV = гострий гемоліз або збитки без достатнього часу , щоб компенсувати, для виробництва кісткового мозку.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Макроцитарна анемія (MCV > 100)
 
Нормоцитарна анемія
(80 < MCV < 100)
 
 
Мікроцитарна анемія (MCV < 80)
 
 
 
 

* Наприклад, серповидно-клітинна анемія з накладеним дефіцитом заліза; хронічна кровотеча шлунка і дефіцит В12 і фолієвої кислоти, а також інші випадки анемії з більш ніж однією причиною.

Розмір червоних клітин крові[ред.ред. код]

При морфологічному підході, анемії класифікують за розміром еритроцитів у крові, це робиться або автоматично, або на мікроскопічному дослідженні мазка периферичної крові. Розмір знаходить своє відображення в середньому об'ємі еритроцитів (MCV). Якщо клітини дрібніші, ніж звичайно (до 80), анемія, як кажуть, мікроцитарна, якщо вони нормального розміру (80-100), нормоцитарна, і якщо вони більше, ніж звичайно (більше 100), анемія класифікується як макроцитарна. Ця схема швидко викриває деякі з найпоширеніших причин анемії; наприклад, мікроцитарна анемія часто є результатом дефіциту заліза. У клінічному обстеженні, MCV буде одним з перших шматків інформації, так що навіть серед лікарів, які вважають «кінетичний» підхід кориснішим філософськи, морфологічний залишається важливим елементом класифікації та діагностики. Ось схематичне уявлення про те, як розглядати анемії з MCV як відправну точку:

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анемія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Макроцитарна анемія (MCV > 100)
 
 
 
 
 
Нормоцитарна анемія (MCV 80–100)
 
 
 
 
 
Мікроцитарна анемія (MCV < 80)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Високий індекс ретикулоцитів
 
 
 
 
 
Низький рівень ретикулоцитів
 
 
 
 


Інші характеристики, які видно на мазку периферичної крові можуть надати цінні підказки про більш специфічний діагноз, наприклад, ненормальні білі клітини крові можуть вказувати на причину в кістковому мозку.

Тяжка анемія[ред.ред. код]

Тяжка форма анемії — критична для вітальних функцій (гіперанемія), при якій гематокрит падає нижче 10 %.

Рефрактерна анемія[ред.ред. код]

Рефрактерна анемія — така, що не піддається лікуванню. Її часто розглядають як головний прояв мієлодиспластичних синдромів.
Залізодефіцитна анемія також може бути рефрактерною, внаслідок серйозних проблем травної системи, коли відбувається значне порушення метаболізму заліза.

Градація анемії[ред.ред. код]

Градація анемій (ВООЗ):

  • Ступінь 1 (легка форма анемії): 10 г/дл
  • Ступінь 2 (помірна анемія): 7-10 г/дл
  • Ступінь 3 (важка анемія): нижче 7 г/дл

Градація анемії (Національний інститут раку):

  • Ступінь 0 (у межах норми) 12,0-16,0 г/дл для жінок і 14,0-18,0 г/дл для чоловіків
  • Ступінь 1 (м'який) 10 г/дл до рівня в межах норми
  • Ступінь 2 (середній) 8,0-10,0 г/дл
  • Ступінь 3 (важкий перебіг) 6,5-7,9 г/дл
  • Ступінь 4 (небезпечний для життя) < 6,5 г/дл

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Анемія розвивається невизначено у багатьох людей, і симптоми можуть бути незначними або розпливчастими. Прояви можуть бути пов'язані, власне, з анемією, або першопричиною.

Найчастіше, люди з анемією розповідають про неспецифічні симптоми: відчуття слабкості, або втому, загальне нездужання, а іноді і погану концентрацію. Вони можуть також повідомити про задишку (утруднене дихання) при фізичному навантаженні. При дуже важкій анемії, організм може компенсувати недостатність кисню за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень. Пацієнт може мати симптоми, пов'язані з цим, такі як серцебиття, стенокардія (у випадку наявності захворювання серця), переміжна кульгавість на ногах, і симптоми серцевої недостатності.

При огляді ознаки можуть включати блідність (блідність шкірних покривів, слизових оболонок і нігтів), але це не є надійною ознакою. Це може бути ознакою конкретної причини анемії, наприклад, койлоніхія (на дефіцит заліза), жовтяниця (при анемії результатом знищення червоних кров'яних тілець — при гемолітичній анемії), деформація кісток (відбувається при таласемії) або вирази на ногах (буває при серповидно-клітинній анемії). При тяжкій анемії можуть бути ознаки гіпердинамічного кровообігу: тахікардія, прискорений пульс, поява серцевих шумів, гіпертрофія лівого шлуночка. Також можуть бути ознаки серцевої недостатності.

Синдром неспокійних ніг частіше зустрічається у пацієнтів із залізодефіцитною анемією. Менш поширені симптоми можуть включати набряк ноги чи руки, хронічну печію, розпливчасті синці, блювання, підвищене потовиділення.

Діагностика[ред.ред. код]

Анемію, як правило, діагностують по результатах проведення клінічного аналізу крові. Крім зниження числа еритроцитів і рівня гемоглобіну, автоматичні або напівавтоматичні лічильники (аналізатори) також вимірюють розмір червоних кров'яних клітин методом проточної цитометрії, яка є важливим інструментом визначення причини анемії. Розгляд пофарбованого мазка крові за допомогою мікроскопа також є доцільним, а іноді, необхідним у тих регіонах світу, де автоматизація аналізу є менш доступною. У сучасних лічильниках, чотири параметри (еритроцити, гемоглобін, середній еритроцитарний гемоглобін і середня концентрація еритроцитарного гемоглобіну) вимірюють, розраховують в порівнянні із значеннями з поправкою на вік і стать.

ВООЗ Гемоглобінові пороги, які використовують для визначення анемії (1 г / дл = 0,6206 ммоль / л)
Вік і стать Гемоглобіновий поріг (г/дл) Гемоглобіновий поріг (моль/л)
Діти (0.5-5.0 років) 11.0 6.8
Діти (5-12 років) 11.5 7.1
Підлітки (12-15 років) 12.0 7.4
Жінки, не вагітні (>15 років) 12.0 7.4
Жінки вагітні 11.0 6.8
Чоловіки (>15років) 13.0 8.1

«Кінетичний» підхід до анемії, став поширеніший, ніж у минулому у великих медичних центрах США та деяких інших багатих країнах, через те, що вони мають можливість визначити ретикулоцитарний індекс. Ретикулоцити виробляє кістковий мозок як нові червоні кров'яні тільця. Ретикулоцитарний індекс розраховують за співвідношенням рівня до анемії і ступенем, на який ретикулоцити збільшилися у відповідь на анемію. Якщо ступінь анемії має важливе значення, навіть «нормальна» величина ретикулоцитів насправді, можливо, відображає неадекватну відповідь.

При проведенні мікроскопії діяльність кісткового мозку також може бути оцінена за чисельністю та морфологією еритроцитів. Новостворених еритроцитів, як правило, дещо більше, ніж старих еритроцитів і виявляють поліхромазія. Оцінка еритропоезу може допомогти виявити, наскільки кістковий мозок буде в змозі компенсувати втрати, і з якою швидкістю. Якщо причина анемії не очевидна, в діагностиці використовують інші тести: визначення ШОЕ, феритину, сироваткового заліза, трансферину, РБК фолієвої кислоти, рівню сироваткового вітаміну В12, гемоглобіну, ниркові функціональні тести (наприклад, креатиніну в сироватці).

Коли діагноз залишається невиявленим, дослідження кісткового мозку шляхом пункції груднини, тазових кісток дозволяє роздивитися під мікроскопом попередників еритроцитів.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування анемії спрямоване, в першу чергу, на ліквідацію причин.

Мегалобластну анемію лікують шляхом усунення причин (наприклад, лікування дифілоботріозу) і парентерального введення вітаміну В12 або вітаміну В6.

Якщо причиною є недостатнє формування крові генетичні дефекти, потрібне лікування, або трансплантація кісткового мозку. Загалом, при повільному переході (приблизно протягом декількох місяців) в результаті анемії пацієнти краще себе почувають, ніж при гострому переході, що обумовлено масивним крововиливом в протягом декількох годин, тому що організм адаптується до тривалої відсутністі гемоглобіну. Гостра кровотеча лікується переливанням еритроцитів концентратів. Точного значення, потрібної кількості переливання крові, не існує. Замість цього слід розглядати в додаток до крові тривалість, тяжкість та причини анемії, і історії, віку та клінічного стану пацієнта. Служби донорства крові в ДРК використовуються в випадку зниження гематокриту в результаті гострої крововтрати нижче 30 % хворих у критичному стані з серцево-судинними захворюваннями і 20 % в здорових пацієнтів.

Еритропоетин є глікопротеїном, гормоном, який є чинником зростання для формування червоних кров'яних тілець (еритроцитів) в крові (кровотворення) має важливе значення. Еритропоетин, епоетин альфа, в основному використовується в лікуванні анемії у діалізних пацієнтів, у яких кров порушується через утворення ниркової недостатності, і після циклів хіміотерапії.

Патогенетична терапія залізодефіцитної анемії включає обов'язкове використання препаратів заліза внутрішньо (ферроплекс, конферон, тардіферон, мальтофер) або парентерально (феррум лек, венофер, суфер, тощо).

У 2009-му році винахідник Крістофер Чарльз відправився в Камбоджу, де виявив, що більшість людей страждають від залізодефіцитної анемії. Цю поширену проблему дуже легко вирішити за допомогою вітамінів і добавок, але, на жаль, жителі бідних країн не можуть собі їх дозволити. Доктор Чарльз придумав залізну рибку, яку потрібно варити з будь-якою стравою 6-10 хвилин. Фігурка рибки забезпечує до 75 % від рекомендованої добової дози заліза для дорослого організму. А користуватися нею можна протягом декількох років. Більше половини жителів Камбоджі, які використовували залізну рибку, не стикалися з проблемами анемії протягом останніх 12 місяців[Джерело?].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.