T29 (танк)
| Т29 | |
|---|---|
 Т29Е3 в музеї Форт-Нокса | |
| Тип |
Важкий танк Схема: класична |
| Історія виробництва | |
| Виробник | США |
| Виготовлена кількість |
8: 2 Т30, 1 Т34, 5 Т29 |
| Характеристики | |
| Вага | 75,0 |
| Довжина | 11570 |
| Довжина ствола | 65 |
| Ширина | 3802 |
| Висота | 3223 |
| Обслуга | 6 |
|
| |
| Калібр | 105-мм Т5Е2 |
| Підвищення | −10…+15° |
|
| |
| Броня |
сталева гомогенна Лоб: верх: 102 / 54°, низ: 70 / 58° Борт: верх: 51 / 0°, низ: 76 / 0° Корма: верх: 51 / 9°, низ: 19 / 62° Дах: 38 Днище: 13-25 Башта: лоб: 178 / 0°, маска гармати: 203...279 / 0°, борт: 127 / 0°, корма: 102 / 0°, дах: 38 |
Головне озброєння |
нарізна гармата боєкомплект: 63 |
| Двигун |
V-подібний, 12 циліндровий, карбюраторний, рідинного охолодження 650 |
| Питома потужність | 9,2 |
| Дорожній просвіт | 478 |
| Швидкість | шосе: 35 |
| Прохідність |
підйом: 30° стінка: 0,65 рів: 1,9 брід: 1,05 |
|
| |
T29 (танк) у Вікісховищі | |
T29 (англ. Heavy Tank T29) — експериментальний важкий танк США часів Другої світової війни. Планувався до масового виробництва, але його розробка не була завершена до кінця війни. Перший прототип Т29 був завершений в жовтні 1947 року, коли необхідність цих танків відпала, тому замовлення на його виробництво було скасоване після випуску восьми прототипів різних варіантів. Однак, не дивлячись на це, Т29 в подальшому слугував основою для всієї лінії важких післявоєнних танків США.
Історія створення[ред. | ред. код]
Після висадки союзників у Нормандії в червні 1944 все більше американських військових почали розуміти необхідність в важкому танку. Середній танк М26 Pershing, що з'явився незабаром, хоч і був тимчасово перейменований на важкий танк для підняття морального духу військ, все ж таки не годився на цю роль. Pershing був контрзаходом проти німецького важкого танку Tiger I, проте інші німецькі важкі танки його перевершували. В той час, як багато американських генералів ігнорували цю проблему, в Артилерійському Департаменті підійшли до цього питання зі всією серйозністю. 14 вересня 1944 року в протоколі 25117 цього відомства було рекомендовано розробити і виготовити чотири пілотні машини нового важкого танка. Дві з них відвели для важкого танка Т29 зі 105 мм гарматою Т5Е1. Інші дві для важкого танка Т30 зі 155 мм гарматою Т7.
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Двигун і трансмісія[ред. | ред. код]
Новий важкий танк Т29 оснащувався двигуном Ford GAC, V-12, рідинного охолодження потужністю 770 к.с. при 2800 обертів за хвилину. Двигун комплектувався новою трансмісією з поперечною передачею. Новинка виконувала функції трансмісії, рульового механізму і гальм. На випадок аварії у механіка-водія додатково було два механічних важеля для керування рухом танка. З часом через дефекти електросистему замінили на механічну. Нова модель мала один кермовий важіль і нагадувала сучасний джойстик. При цьому аварійна система керування залишилась. Керувати рухом танка можна було як із місця механіка-водія, так із місця помічника водія, у якого система керування дублювалась.
Особливістю трансмісії танка була простота в керуванні. Щоб змінити напрям руху танка вліво чи вправо треба було на першій чи на другій передачі нахилити важіль у відповідну сторону. Ті самі дії на нейтральній передачі розвертали танк на місці.
Гусениці[ред. | ред. код]
На танк ставили ті ж самі гусениці, що й на М26 Pershing— Т80Е3, але із додаванням шпор, що збільшило їхню ширину до 711 мм. Ведуче колесо знаходилось позаду. Кількість опорних котків складала по 8 на кожен борт.
Броньовий захист і башта[ред. | ред. код]
Корпус являв собою з'єднані зварюванням литі деталі і катані бронеплити, як на М26 Pershing. Навіть їхня товщина залишилась тією самою— 102 мм, лише змінили кут її нахилу до 54° до вертикалі. В корпусі знаходились механік-водій (зліва) і помічник водія (справа). Останній вів вогонь із курсового кулемета калібру 7,62 мм. Кожен з них мав один перископ в своєму люку.
Велика лита башта встановлювалась на 80 дюймовий погон. Лобова броня складала 178 мм, кормова— 102 мм. В башті розміщувались 4 члени екіпажу. В центрі знаходилось місце командира, який мав командирську башточку. Справа спереду сидів навідник, який мав прямий телескопічний приціл і перископічний на даху башти. Ззаду, по обидва боки від гармати сиділи заряджаючі.
На даху башти було 3 люки: командирський в центрі і два по бокам. На правій стінці башти була пістолетна бійниця.
Озброєння[ред. | ред. код]
105 мм гармата Т5Е1 встановлювалась на лафеті Т123. Боєкомплект складав 63 постріли, розміщених в башті і корпусі. Скорострільність гармати складала 6 пострілів за хвилину. Зліва гармата мала два спарених кулемета .50cal. Іще один .50cal зенітний кулемет кріпився на станку, на даху башти.
Подальша історія танка[ред. | ред. код]
1 березня 1945 року пішло замовлення на 1200 танків Т29.
В квітні 1945 санкціонували випуск чотирьох додаткових пілотних Т29. Пізніше один пілот наказали озброїти 120 мм гарматою Т53 і перейменувати на Т34.
З закінченням війни у Тихому океані контракт на виробництво був розірваний і до 1947 року було створено 8 машин.
Перший Т29 був доставлений на Абердинський полігон в жовтні 1947. Оскільки закупка танка більше не планувалась, то випробування обмежились вивченням різних компонентів силової передачі для використання на нових танках.
Варіанти[ред. | ред. код]
- T29 — базовий варіант
- T29E1 — варіант з більш потужним двигуном
- T29E3 — варіант з покращеною системою керування вогнем, оптичним далекоміром і додатковим членом екіпажа для його обслуговування
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Hunnicutt R.P. Firepower: A History of the American Heavy Tank. — Presidio Press, 1988. — ISBN 0-89141-304-9.
.svg){kind=small}