Уго Малагуті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уго Малагуті
Ugo Malaguti
Ім'я при народженні Уго Малагуті
Ugo Malaguti
Народився 21 липня 1945(1945-07-21)
Болонья, (Італія)
Помер 26 вересня 2021(2021-09-26) (76 років)
Болонья, (Італія
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Діяльність Прозаїк, перекладач, видавець, редактор
Мова творів італійська
Жанр фантастика, фентезі, жахи, містика

Уго Малагуті (21.07.1945 Болонья, Італія — 26 вересня 2021[1][2][3], Болонья, Італія) — італійський прозаїк, редактор, перекладач, кіносценарист та видавець, один з провідних авторів національної фантастики. Очолював провідний італійський журнал наукової фантастики «Галассі» (Galassia), вів книжкову серію наукової фантастики у власному спеціалізованому видавництві. Вважається одним з основоположником національної фантастики, а його твори у 1960-1970-х роках мали революційний характер[4].

Українською твори Малагуті офіційно не перекладалися.

Творчість[ред. | ред. код]

Популярність Малагуті принесли романи-притчі, що поєднують науково-фантастичні образи і сюжетні лінії з «вічними питаннями» філософської літератури, зокрема пошуками «істинної» релігії. В «Дивах Сатани» [Satana dei Miracoli] (1966) втікачі Землі, яка потрапила під владу технократів (а роботи-інквізитори посилають «єретиків» і «відьом» на вогнище), знаходять обітовану планету, що обіцяє їм жадану релігійну свободу; проблеми починаються, коли справжній господар планети — Сатана, котрий спочатку прикинувся добрим, вимагає від новонавернених прісних, щоб вони взялися за те ж, чим займалися їхні колишні гонителі-роботи: викорінювали єресь. Герой роману «Палац у небі» [Il Palazzo nei Cielo] (1970), позбавлений пам'яті, у своїх пошуках (на майже знелюднілій Землі, — а також на Марсі і Венері, де його приймають за месію), — міфічного Вічного Міста (про яке кажуть, що це — Сховище Пам'яті, створене самим Богом) відкриває своє минуле і своє «я». Виявляється, герой — це перевтілення всемогутнього комп'ютера; той мешкав у якомусь позахмарному замку, а потім, вирішивши спуститися вниз, до людей, щоб розділити їхню сумну самотність, стер власну пам'ять, залишивши собі лише ту її мізерну частку, що дозволяла проіснувати у вигляді людини. З оповідань автора виокремлюється науково-фантастичний памфлет «Стрілянина по живій мішені» (196.), написаний у співавторстві з Луїджі Коцца як безпосередня реакція на вбивство Кеннеді (справа відбувається в одному з американських штатів, де вбивство Президента стало свого роду священною традицією).

Книги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]