Українська республіканська капела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Українська республіканська капела
Основна інформація
Роки 1919-1924
Країна Flag of the Ukranian State.svg УНР
Місто Київ
Мова українська

Украї́нська республіка́нська капе́ла — українська хорова капела під керівництвом Кирило Стеценка й Олександра Кошиця.

Історія створення[ред.ред. код]

Створена 16 січня 1919 року в Києві музичним відділом Міністерства освіти УНР за дорученням голови Директорії Симона Петлюри, для популяризації української музичної культури за кордоном. Затверджена окремим законом УНР 25 січня 1919. Головним меценатом капели був Симон Петлюра,

Гастролі[ред.ред. код]

У січні–квітні 1919 року «Українська республіканська капела» виступала на Поділлі, Станіславщині, Закарпатті, де остаточно сформувала склад учасників та творчий репертуар.

24 березня 1919 року «Українська республіканська капела» вирушила на гастролі за кордон. Капела складалася 77 осіб (за іншими даними — 83)[1][2].

Склад хору, що виїхав з України, у 1919 році.

До кінця липня 1920 року капела концертувала з великим успіхом у країнах Європи — у Чехословаччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Голландії, Англії й Німеччині, там таки в Берліні перестала існувати.

Учасники української республіканської капели створили три окремі хори, з яких група з Олексою Приходьком на чолі (21 особа: Остап Вахнянин, Олександр Пеленський, Роман Кирчів, Михайлина Орисик, Левко Безручко, Ганна Ватич-Кирчів, Катерина Здорик-Здориченко[8], Ніна Машкевич, Марія Приємська, Олекса Приходько, Ольга Приходько, В.Радченко, Михайло Рощахівський, С.Саєвська, Володимир Січинський, брати Гриць та Леонід Татаріви, Марія Терпило, С.Трухлий, Ніна Царгородська, Катерина Якуненко[9]) переїхала на Закарпаття, осіла в Ужгороді під назвою Руський національний хор[10] й там заснувала Товариство «Кобзар» — керівник Роман Кирчів, диригент Михайло Рощахівський, а згодом і Руський театр.

Група під керівництвом Юрія Кириченка концертувала в Іспанії, Франції, Алжирі, Тунісі, після цього із її співаків утворились різні хорові організації[11].

Основна частина під проводом О. Кошиця, переїхавши через ЧСР до Польщі, створила у Варшаві Український національний хор і зимою 1921 розпочала турне Іспанією, Францією, Бельгією, Німеччиною.

У вересні 1922 року Український національний хор на запрошення імпресаріо Макса Рабінова вирушив на гастролі до США, де й залишилася[12].

Склад хору що виїхав до США
  • Кошиць Олександер — диригент, Тучапський Григорій — поміщник диригента, адміністратор і професор співу.
  • Сопрано: Артемєва А., Георгієвська Т., Литвин Т., Копачук О., Дмитрієвa О., Миколаїва Ю., Черевко А., Валєро М., Гребінецька Марія, Коханевич 3.
  • Альти: Броунс Н., Кириченко Ю., Барвінська Л., Оссовська О., Кухарська Т., Медем Ю.
  • Тенори: Лєонів Г., Троїцький Л., Козловський Ф., Давиденко, Сорочинський Лев, Бажанів В., Якубенко Д., Аполлонів, Коноваленко, Щит К.
  • Баси: Зражевський І., Шандрівський Г., Костецький М., Корсуновський Павло-Григорій, Ординський Петро, Петренко М., Чавдарів В., Прокопеня В., Виноградів С., Конахевич В., Гассан Юрій[13], Павловський Г., Курочкін О.

Американський тур Українського національного хору розпочався 5 жовтня 1922 року в престижному концертному залі Карнеґі-Гол[14].

У США від жовтня 1922 до березня 1923 дала 138 концертів, а згодом у Бразилії, Аргентині, Уругваї, на Кубі близько 900 концертів[15]. Зі складом капели концертував й Ординський Петро. 1924 Український національний хор, виховавши десятки музичних діячів і диригентів, перестав існувати.

Улюбленими творами в репертуарі були: «Кантата про Матір Божу Почаївську», «Щедрик», «Ой пряду, пряду» М. Леонтовича, «Веснянки», купальські пісні, «По опеньки ходила» М. Лисенка, щедрівки і колядки К. Стеценка, «На вулиці скрипка грає» О. Кошиця та інші.

Українська республіканська капела запрезентувала перед Заходом високу музичну культуру України, — і була живим свідченням окремішности українського народу, його мови, історії й культури.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Nejedlý Z. Ukrajinska republikanska Kapela. Прага 1921;
  • Українська пісня за кордоном; голос закордонної музичної критики. Париж 1929;
  • Безручко Л. Українська республіканська капела; спогади з концертової подорожі по Европі. Народна Воля, ч. 23 і дальші. Скрентон 1932;
  • Пелєнський О. Укр. пісня у світі. Світова концертова подорож Української республіканської капелі. Спомини учасника. Л. 1933;
  • Кошиць О. Спогади, І — II. Вінніпеґ 1947 — 48; Кошиць О. З піснею через світ. Вінніпеґ, І — 1952; II — 1970; III — 1974.

Джерело[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Головащенко Михайло. Феномен Олександра Кошиця. / Головащенко М. І. – К.: Муз. Україна, 2007. – 588 с.: іл..
  2. Калуцька Наталія Борисівна. Олександр Кошиць: мистецька діяльність у контексті музики XX сторіччя. К., 2012. — 380 с.
  3. Проф. Остап Вахнянин
  4. Незакінчена пісня Юрія Кириченка
  5. Микола Леонтович – славетний український композитор. Біобібліографічний покажчик
  6. А.М.Трембіцький. Члени відомих українських родин Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів і Солухи-Приходьків-Герасименка-Філя в Українській республіканській капелі (березень 1919 – липень 1920)
  7. Українська пісня за кордоном. Світова концертова подорож українського національного хору під проводом Олександра А.Кошиця (Голос закордонної критики). — Париж, 1929.
  8. Йосип Баглай: «У вирі українського національного пробудження. До 115-ої річниці від дня народження видатного актора, диригента і педагога в Карпатському краї Івана Трухлого» (1999)
  9. Роль «Просвіти» у становленні професійного театру на Закарпатті
  10. Руський Національний хор в Ужгороді. Диригент проф. О. Приходько. 1921-1926. Видавництво Ґражда
  11. Український національний хор, диригент Юрій Кириченко, Франція, 1921
  12. В.В. Українська республіканська капеля. Енциклопедія українознавства : Словникова частина у 10 т. , т. 9. Наукове Товариство ім. Шевченка. Париж, Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989, стор.– 3387-3388.
  13. Юрій Гассан — послідовник Олександра Кошиця
  14. Пеленський, О. Українська пісня в світі / О. Пеленський. – Львів, 1933. – 167 с.
  15. Карась Ганна. «Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття», Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012, стор. – 283.

Посилання[ред.ред. код]