Український П'ємонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Український П'ємонт — метафора, часто вживана[джерело?] щодо Східної Галичини та її столиці Львова. Ґрунтується на тому, що П'ємонт був тим регіоном Італії, звідки почалося визволення країни від чужинців (австрійців) і об'єднання італійських земель.

Метафора "українського П’ємонту" міцно закріпилася[джерело?] за Галичиною після двох статей Михайла Грушевського, опублікованих 1906 року: "Украинскій Піемонтъ" (рос. мова; тижневик "Украинскій Вѣстникъ", №2, с. 104-108; Київ) і "Галичина і Україна" (Літературно-науковий вісник) [1] [2].

У статті "Український П'ємонт" історик писав:

« В останнє десятиліття XIX століття Галичина, незважаючи на власні досить важкі умови національного і економічного існування, стає центром економічного руху і щодо українських земель Росії відіграє роль культурного арсеналу, де створювались і вдосконалювались засоби національного культурного та політико-громадського відродження українського народу. (Пер. з рос.) »

Водночас у статті "Галичина і Україна" Грушевський свідчив:

« Не було тайною ... те, що й на Україні поруч людей, які від перших заборон українського слова дивили ся на Галичину як на український Піємонт, як на ту всеукраїнську фабрику, де мусить вести ся національна робота для цілої України, до слушного часу, — були все елєменти, яким сей наклін до Галичини дуже не подобав ся, які все твердо стояли на тім, що "малорусскій вопрос можетъ быть разрѣшенъ только на русской почвѣ", в тїсній і нерозривній звязи з росийським лїберальним чи якимсь иньшим рухом; в очах одних се братаннє з Галичиною стягало на українство небажані підозріння в офіціяльних сферах; иньші бояли ся ... занечищення, викривлення галицькими елєментами українського руху, українського елєменту в Росії [2] »

Первісне походження метафори досі не з'ясоване. Дехто з дослідників виводить її з творів Володимира Антоновича, інші посилаються на Пантелеймона Куліша, Олександра Кониського та Михайла Драгоманова [1].

Зокрема, можливо, вираз було створено у 1880-х роках у "старогромадівських" колах після подорожей Володимира Антоновича до Галичини й Італії. Деякі сучасні дослідники стверджують, що на початку 1880-х Антонович наполягав на тому, що треба "зробити з Галичини український П'ємонт", а в наступні роки ще більше захопився цією ідеєю (проте ці дослідники не вказують першоджерел). Згодом цей вислів без сумніву вживав М.Драгоманов у тексті "Чудацькі думки про українську національну справу" ("Народ", 1891) [2].

Польський історик Юзеф Бушко стверджує, що конкурентне означення Галичини як "польського П’ємонту" з’явилось і в середовищі польських лібералів під час російсько-турецької війни 1877—1878 [1] [2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Миколa Рябчук. Перевинайдення Галичини
  2. а б в г Міхаель Мозер. Український П'ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови й збереження української мови. — К.: Смолоскип, 2011.

Література[ред.ред. код]

Міхаель Мозер. Український П'ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови й збереження української мови. — Л.: Центр гуманітарних досліджень; К.: Смолоскип, 2011. — 160 с. (серія "Університетські діалоги", №14)

Посилання[ред.ред. код]