Українці, які загинули під час війни в Афганістані (1979-1989 рр.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українці,які загинули під час війни в Афганістані (1979-1989 рр.)[ред. | ред. код]

Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Підрозділ (рід військ) Дата смерті Обставини смерті
Казаков Андрій Володимирович 1 серпня 1961, Топки Кемеровської області. Старший лейтенант.

Закінчив Новосибірське вище політичне училище. В ДРА з вересня 1983 року на посаді заступника командира роти по політчастині. Брав участь у 57 бойових операціях. Нагороджений трьома орденами Червоної Зірки. Нагороджений орденом червоного прапору (посмертно).

Залишилися мати, дружина та дочка.

2 березня 1985 Загинув у авіакатастрофі. Похований в місті Біла Церква[1].
Цмокно Олексій Васильович 30 березня 1950, Малоантонівка Білоцерківського району. Капітан. Закінчив Київське вище танкове інженерне училище.

В ДРА служив з березня 1983 року радником заступника командира піхотного полку афганської республіканської армії. Неодноразово брав участь у плануванні і проведенні бойових операції.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

23 листопада 1983 Під час проведення бойової операції. Похований в рідному селі[2].
Крауз Олександр Володимирович 11 березня 1961, Борщагівка. Рядовий.

З липня 1980 служив в окремому розвідувальному батальйоні в районі Баграма. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

2 травня 1981 Дозор був атакований поблизу міста Чірікар. Його БРДМ зазнав попадання з гранатомету. Екіпаж прийняв рішення вступити в бій, в якому Олександр отримав смертельні поранення[3]
Грушко Ростислав Ігоревич 7 травня 1958 року в Житомирі. Прапорщик.

Служив в Білоцерківському гарнізоні. В ДРА був двічі 1981-1983 роках та з липня 1988. Під час бойових дій надавав невідкладну медичну допомогу пораненим.

За зразкове виконання службових обов’язків, мужність і відвагу нагороджений  медаллю «За бойові заслуги» і орденом Червоної Зірки (посмертно).

27 серпня 1988 Під час супроводу колони одержав тяжке поранення, але залишився на полі бою доти, доки не втратив свідомості. При евакуації в медсанбат помер. Похований на Лук’янівському кладовищі в місті Києві[4].
Алексєєв Віктор Володимирович 10 листопада 1956, Біла Церква. Прапорщик.

В ЗС СРСР призваний в 1978. В ДРА з травня 1981 на посаді командира кулеметно-гранатометного взводу.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

2 липня 1982 Смертельно поранений у бою. Похований в місті Біла Церква[5].
Линник Володимир Григорович 14 липня 1958, Сидорівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Прапорщик.

В ДРА направлений в лютому 1984 на посаду командира взводу.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

5 вересня 1985 Загинув в бою. Похований в рідному селі. На будинок школи де він вчився встановлена меморіальна дошка[6]
Гаврилюк Сергій Вікторович 5 травня 1962, Одеса. Лейтенант.

В ЗС СРСР перебував з 4 серпня 1979. Після Київського Суворовського училища закінчив Київське вище загально-військове командне училище ім. М.В. Фрунзе.

В ДРА з 1984 року на посаді командира мотострілецького взводу.

За зразкове виконання службових обов’язків, мужність і відвагу нагороджений орденами Червоної Зірки та Червоного Прапору (посмертно).

5 квітня 1985 Загинув в бою. Похований у смт Крижопіль Вінницької області, де його ім’ям названа вулиця і школа[7].
Середа Іван Олександрович 20 січня 1961, Киданівка Богуславського району. Молодший сержант.

Після школи закінчив Білоцерківське профтехучилище №13.

5 листопада 1981 призваний в Збройні Сили СРСР. В 1981 був направлений в Афганістан на посаду командира автомобільного відділення. Здійснював автомобільні перевезення по маршруту Кабул – Кандагар.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

16 січня 1982 На під’їзді до міста Кандагар колона з боєприпасами попала в засідку. Під час тяжкого бою І.Середа загинув. Похований в рідному селі[8].
Кураєв Олександр Іванович 3 серпня 1956, Узин. Рядовий.

До армії працював на Білоцерківському шинному заводі. В Збройні Сили СРСР призваний 10 жовтня 1977 Білоцерківським військовим комісаріатом. Після здобуття військової спеціальності авіаційного техніка служив в Узинському полку дальньої авіації.

В Республіці Афганістан перебував з жовтня 1980 на посаді старшого механіка групи обслуговування літаків.

6 березня 1981 Помер внаслідок тяжкої хвороби. Похований в м. Узині.
Петренко Петро Петрович 2 липня 1968, Волинська область. Рядовий.

10 жовтня 1986 призваний до армії. У лютому 1987 його перевели служити в автомобільний батальйон у м. Шиндант.

Нагороджено орденом Червоної Зірки (посмертно).

16 травня 1988 Підрив машини на міні[9].
Бідний Борис Васильович 15 жовтня  1935, Мала Виска Кіровоградської області. Старший прапорщик.

Працював водієм. В Збройні Сили СРСР був призваний 3 жовтня 1954 року Маловиськівським районним військкоматом.

В Демократичній Республіці Афганістан з квітня 1983 на посаді старшини роти. Неодноразово разом зі своїми підлеглими під вогнем противника відновлював злітні смуги аеродромів.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

3 вересня 1984 Загинув року при виконанні бойового завдання. Похований у м. Узині[10].
Каргашилов Олександр Якович 2 липня 1952, Остроженськ Воронежської області. Майор.

У Збройних Силах СРСР з 1 вересня 1969. Закінчив Тамбовське артилерійсько-технічне та Пензенське вище артилерійське інженерне училище.

В ДРА відбув у липні 1984 з посади начальника служби ракетно-артилерійського озброєння 229-го гвардійського мотострілецького полку 72-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

Брав участь у 13 бойових операціях.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

20 березня 1985 Загинув у авіакатастрофі. Похований у місті Біла Церква[11].
Шелоумов Валерій Іванович 1 січня 1940, Жмеринка Вінницької області. Прапорщик.

Працював художником-оформлювачем на залізничній станції Жмеринка.

В Збройні Сили СРСР призваний 10 жовтня 1959 Жмеринським райвійськкоматом. У республіці Афганістан з жовтня 1983 на посаді начальника секретного відділення з’єднання.

23 грудня 1984 Помер внаслідок тяжкої хвороби. Похований у м. Біла Церква[12].
Отаманенко Анатолій Федорович 24 серпня 1958, Яблунівка Білоцерківського району. Рядовий.

Після закінчення Білоцерківського СПТУ №13 працював водієм-кранівником.

В ЗС СРСР призваний 4 січня 1980. В ДРА з лютого 1980.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

5 жовтня 1980 Напад на колону. Похований в рідному селі. Його іменем названо поле, на школі, де він вчився, встановлена пам’ятна дошка[13].
Шевченко Ігор Миколайович 29 березня 1964, Сухоліси Білоцерківського району. Рядовий.

Після закінчення профтехучилища працював на Білоцерківському заводі «Будіндустрія».

31 березня 1983 призваний до лав ЗС СРСР. В ДРА з 19 червня 1983 в підрозділі охорони радянських спеціалістів в м. Мазарі-Шаріф.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

29 жовтня 1984 Засада бойовиків. Похований в рідному селі. Його іменем названо поле сільськогосподарського підприємства с. Сухоліси[14].
Хоменко Віктор Іванович 26 лютого 1955, м. Біла Церква. Прапорщик.

Після закінчення строкової служби закінчив школу прапорщиків.

У жовтні 1981 у складі батальйону охорони відбув в ДРА  в м. Шиндант на посаду старшини роти.

12 травня 1982 Помер у Київському військовому госпіталі від черевного тифу. Похований в м. Біла Церква.
Терещенко Володимир Іванович 26 листопада 1960, радгосп «Степовий» Кустанайській області. Старший лейтенант.

У ЗС СРСР з 5 жовтня 1978. З Білоцерківського гарнізону в березні 1984 направлений в ДРА на посаду начальника розвідки артилерійського дивізіону.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

вересень 1984 Загинув у бою під час нападу великого загону моджахедів на населений пункт Бакарі провінції Логар. Похований в селі Чупахівка Охтирського району Сумської області[15].
Єгоров Олександр Броніславович 26 квітня 1963, Миргород Полтавської області. Лейтенант.

Закінчив Кіровське військове авіатехнічне училище. В ДРА з вересня 1984 року. Як борт технік вертольота Мі-6 зробив 235 бойових вильотів і налітав 210 годин.

Нагороджений орденом Червоної Зірки та афганським орденом Червоного Прапора ( посмертно).

14 березня 1985 Пілот ВПС ДРА, виконуючи вимушену посадку, зіткнувся з вертольотом, в екіпажі якого був Олександр. Всі загинули. Похований в м. Біла Церква[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  2. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  3. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  4. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  5. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  6. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  7. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  8. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  9. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  10. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  11. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  12. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  13. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  14. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  15. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану
  16. Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану