Українці, які загинули під час війни в Афганістані (1979-1989 рр.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українці,які загинули під час війни в Афганістані (1979-1989 рр.)[ред. | ред. код]

Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Підрозділ (рід військ) Дата смерті Обставини смерті
Казаков Андрій Володимирович 1 серпня 1961, Топки Кемеровської області. Старший лейтенант.

Закінчив Новосибірське вище політичне училище. В ДРА з вересня 1983 року на посаді заступника командира роти по політчастині. Брав участь у 57 бойових операціях. Нагороджений трьома орденами Червоної Зірки. Нагороджений орденом червоного прапору (посмертно).

Залишилися мати, дружина та дочка.

2 березня 1985 Загинув у авіакатастрофі. Похований в місті Біла Церква[1].
Цмокно Олексій Васильович 30 березня 1950, Малоантонівка Білоцерківського району. Капітан. Закінчив Київське вище танкове інженерне училище.

В ДРА служив з березня 1983 року радником заступника командира піхотного полку афганської республіканської армії. Неодноразово брав участь у плануванні і проведенні бойових операції.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

23 листопада 1983 Під час проведення бойової операції. Похований в рідному селі[1].
Крауз Олександр Володимирович 11 березня 1961, Борщагівка. Рядовий.

З липня 1980 служив в окремому розвідувальному батальйоні в районі Баграма. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

2 травня 1981 Дозор був атакований поблизу міста Чірікар. Його БРДМ зазнав попадання з гранатомету. Екіпаж вирішив вступити в бій, в якому Олександр отримав смертельні поранення[1]
Грушко Ростислав Ігоревич 7 травня 1958 року в Житомирі. Прапорщик.

Служив в Білоцерківському гарнізоні. В ДРА був двічі 1981-1983 роках та з липня 1988. Під час бойових дій надавав невідкладну медичну допомогу пораненим.

За зразкове виконання службових обов’язків, мужність і відвагу нагороджений  медаллю «За бойові заслуги» і орденом Червоної Зірки (посмертно).

27 серпня 1988 Під час супроводу колони одержав тяжке поранення, але залишився на полі бою доти, доки не втратив свідомості. При евакуації в медсанбат помер. Похований на Лук'янівському кладовищі в місті Києві[1].
Алексєєв Віктор Володимирович 10 листопада 1956, Біла Церква. Прапорщик.

В ЗС СРСР призваний в 1978. В ДРА з травня 1981 на посаді командира кулеметно-гранатометного взводу.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

2 липня 1982 Смертельно поранений у бою. Похований в місті Біла Церква[1].
Линник Володимир Григорович 14 липня 1958, Сидорівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Прапорщик.

В ДРА направлений в лютому 1984 на посаду командира взводу.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

5 вересня 1985 Загинув в бою. Похований в рідному селі. На будинок школи де він вчився встановлена меморіальна дошка[1]
Гаврилюк Сергій Вікторович 5 травня 1962, Одеса. Лейтенант.

В ЗС СРСР перебував з 4 серпня 1979. Після Київського Суворовського училища закінчив Київське вище загально-військове командне училище ім. М.В. Фрунзе.

В ДРА з 1984 року на посаді командира мотострілецького взводу.

За зразкове виконання службових обов’язків, мужність і відвагу нагороджений орденами Червоної Зірки та Червоного Прапору (посмертно).

5 квітня 1985 Загинув в бою. Похований у смт Крижопіль Вінницької області, де його ім’ям названа вулиця і школа[1].
Середа Іван Олександрович 20 січня 1961, Киданівка Богуславського району. Молодший сержант.

Після школи закінчив Білоцерківське профтехучилище №13.

5 листопада 1981 призваний в Збройні Сили СРСР. В 1981 був направлений в Афганістан на посаду командира автомобільного відділення. Здійснював автомобільні перевезення по маршруту Кабул – Кандагар.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

16 січня 1982 На під’їзді до міста Кандагар колона з боєприпасами попала в засідку. Під час тяжкого бою І.Середа загинув. Похований в рідному селі[1].
Кураєв Олександр Іванович 3 серпня 1956, Узин. Рядовий.

До армії працював на Білоцерківському шинному заводі. В Збройні Сили СРСР призваний 10 жовтня 1977 Білоцерківським військовим комісаріатом. Після здобуття військової спеціальності авіаційного техніка служив в Узинському полку дальньої авіації.

В Республіці Афганістан перебував з жовтня 1980 на посаді старшого механіка групи обслуговування літаків.

6 березня 1981 Помер внаслідок тяжкої хвороби. Похований в м. Узині.
Петренко Петро Петрович 2 липня 1968, Волинська область. Рядовий.

10 жовтня 1986 призваний до армії. У лютому 1987 його перевели служити в автомобільний батальйон у м. Шиндант.

Нагороджено орденом Червоної Зірки (посмертно).

16 травня 1988 Підрив машини на міні[1].
Бідний Борис Васильович 15 жовтня  1935, Мала Виска Кіровоградської області. Старший прапорщик.

Працював водієм. В Збройні Сили СРСР був призваний 3 жовтня 1954 року Маловиськівським районним військкоматом.

В Демократичній Республіці Афганістан з квітня 1983 на посаді старшини роти. Неодноразово разом зі своїми підлеглими під вогнем противника відновлював злітні смуги аеродромів.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

3 вересня 1984 Загинув року при виконанні бойового завдання. Похований у м. Узині[1].
Каргашилов Олександр Якович 2 липня 1952, Остроженськ Воронезької області. Майор.

У Збройних Силах СРСР з 1 вересня 1969. Закінчив Тамбовське артилерійсько-технічне та Пензенське вище артилерійське інженерне училище.

В ДРА відбув у липні 1984 з посади начальника служби ракетно-артилерійського озброєння 229-го гвардійського мотострілецького полку 72-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

Брав участь у 13 бойових операціях.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

20 березня 1985 Загинув у авіакатастрофі. Похований у місті Біла Церква[1].
Шелоумов Валерій Іванович 1 січня 1940, Жмеринка Вінницької області. Прапорщик.

Працював художником-оформлювачем на залізничній станції Жмеринка.

В Збройні Сили СРСР призваний 10 жовтня 1959 Жмеринським райвійськкоматом. У республіці Афганістан з жовтня 1983 на посаді начальника секретного відділення з’єднання.

23 грудня 1984 Помер внаслідок тяжкої хвороби. Похований у м. Біла Церква[1].
Отаманенко Анатолій Федорович 24 серпня 1958, Яблунівка Білоцерківського району. Рядовий.

Після закінчення Білоцерківського СПТУ №13 працював водієм-кранівником.

В ЗС СРСР призваний 4 січня 1980. В ДРА з лютого 1980.

За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

5 жовтня 1980 Напад на колону. Похований в рідному селі. Його іменем названо поле, на школі, де він вчився, встановлена пам’ятна дошка[1].
Шевченко Ігор Миколайович 29 березня 1964, Сухоліси Білоцерківського району. Рядовий.

Після закінчення профтехучилища працював на Білоцерківському заводі «Будіндустрія».

31 березня 1983 призваний до лав ЗС СРСР. В ДРА з 19 червня 1983 в підрозділі охорони радянських спеціалістів в м. Мазарі-Шаріф.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

29 жовтня 1984 Засада бойовиків. Похований в рідному селі. Його іменем названо поле сільськогосподарського підприємства с. Сухоліси[1].
Хоменко Віктор Іванович 26 лютого 1955, м. Біла Церква. Прапорщик.

Після закінчення строкової служби закінчив школу прапорщиків.

У жовтні 1981 у складі батальйону охорони відбув в ДРА  в м. Шиндант на посаду старшини роти.

12 травня 1982 Помер у Київському військовому госпіталі від черевного тифу. Похований в м. Біла Церква.
Терещенко Володимир Іванович 26 листопада 1960, радгосп «Степовий» Кустанайській області. Старший лейтенант.

У ЗС СРСР з 5 жовтня 1978. З Білоцерківського гарнізону в березні 1984 направлений в ДРА на посаду начальника розвідки артилерійського дивізіону.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

вересень 1984 Загинув у бою під час нападу великого загону моджахедів на населений пункт Бакарі провінції Логар. Похований в селі Чупахівка Охтирського району Сумської області[1].
Єгоров Олександр Броніславович 26 квітня 1963, Миргород Полтавської області. Лейтенант.

Закінчив Кіровське військове авіатехнічне училище. В ДРА з вересня 1984 року. Як борт технік вертольота Мі-6 зробив 235 бойових вильотів і налітав 210 годин.

Нагороджений орденом Червоної Зірки та афганським орденом Червоного Прапора ( посмертно).

14 березня 1985 Пілот ВПС ДРА, виконуючи вимушену посадку, зіткнувся з вертольотом, в екіпажі якого був Олександр. Всі загинули. Похований в м. Біла Церква[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т Білоцерківська міська первинна організація ветеранів Афганістану. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 20 травня 2015.