Українці, які загинули під час війни в Афганістані (1979-1989 рр.)
Українці,які загинули під час війни в Афганістані (1979-1989 рр.)[ред. | ред. код]
Прізвище, ім'я, по батькові |
Про особу | Підрозділ (рід військ) | Дата смерті | Обставини смерті |
---|---|---|---|---|
Казаков Андрій Володимирович | 1 серпня 1961, Топки Кемеровської області. Старший лейтенант.
Закінчив Новосибірське вище політичне училище. В ДРА з вересня 1983 року на посаді заступника командира роти по політчастині. Брав участь у 57 бойових операціях. Нагороджений трьома орденами Червоної Зірки. Нагороджений орденом червоного прапору (посмертно). Залишилися мати, дружина та дочка. |
2 березня 1985 | Загинув у авіакатастрофі. Похований в місті Біла Церква[1]. | |
Цмокно Олексій Васильович | 30 березня 1950, Малоантонівка Білоцерківського району. Капітан. Закінчив Київське вище танкове інженерне училище.
В ДРА служив з березня 1983 року радником заступника командира піхотного полку афганської республіканської армії. Неодноразово брав участь у плануванні і проведенні бойових операції. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
23 листопада 1983 | Під час проведення бойової операції. Похований в рідному селі[1]. | |
Крауз Олександр Володимирович | 11 березня 1961, Борщагівка. Рядовий.
З липня 1980 служив в окремому розвідувальному батальйоні в районі Баграма. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
2 травня 1981 | Дозор був атакований поблизу міста Чірікар. Його БРДМ зазнав попадання з гранатомету. Екіпаж вирішив вступити в бій, в якому Олександр отримав смертельні поранення[1]. | |
Грушко Ростислав Ігоревич | 7 травня 1958 року в Житомирі. Прапорщик.
Служив в Білоцерківському гарнізоні. В ДРА був двічі 1981-1983 роках та з липня 1988. Під час бойових дій надавав невідкладну медичну допомогу пораненим. За зразкове виконання службових обов’язків, мужність і відвагу нагороджений медаллю «За бойові заслуги» і орденом Червоної Зірки (посмертно). |
27 серпня 1988 | Під час супроводу колони одержав тяжке поранення, але залишився на полі бою доти, доки не втратив свідомості. При евакуації в медсанбат помер. Похований на Лук'янівському кладовищі в місті Києві[1]. | |
Алексєєв Віктор Володимирович | 10 листопада 1956, Біла Церква. Прапорщик.
В ЗС СРСР призваний в 1978. В ДРА з травня 1981 на посаді командира кулеметно-гранатометного взводу. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
2 липня 1982 | Смертельно поранений у бою. Похований в місті Біла Церква[1]. | |
Линник Володимир Григорович | 14 липня 1958, Сидорівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Прапорщик.
В ДРА направлений в лютому 1984 на посаду командира взводу. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
5 вересня 1985 | Загинув в бою. Похований в рідному селі. На будинок школи де він вчився встановлена меморіальна дошка[1]. | |
Гаврилюк Сергій Вікторович | 5 травня 1962, Одеса. Лейтенант.
В ЗС СРСР перебував з 4 серпня 1979. Після Київського Суворовського училища закінчив Київське вище загально-військове командне училище ім. М.В. Фрунзе. В ДРА з 1984 року на посаді командира мотострілецького взводу. За зразкове виконання службових обов’язків, мужність і відвагу нагороджений орденами Червоної Зірки та Червоного Прапору (посмертно). |
5 квітня 1985 | Загинув в бою. Похований у смт Крижопіль Вінницької області, де його ім’ям названа вулиця і школа[1]. | |
Середа Іван Олександрович | 20 січня 1961, Киданівка Богуславського району. Молодший сержант.
Після школи закінчив Білоцерківське профтехучилище №13. 5 листопада 1981 призваний в Збройні Сили СРСР. В 1981 був направлений в Афганістан на посаду командира автомобільного відділення. Здійснював автомобільні перевезення по маршруту Кабул – Кандагар. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
16 січня 1982 | На під’їзді до міста Кандагар колона з боєприпасами попала в засідку. Під час тяжкого бою І.Середа загинув. Похований в рідному селі[1]. | |
Кураєв Олександр Іванович | 3 серпня 1956, Узин. Рядовий.
До армії працював на Білоцерківському шинному заводі. В Збройні Сили СРСР призваний 10 жовтня 1977 Білоцерківським військовим комісаріатом. Після здобуття військової спеціальності авіаційного техніка служив в Узинському полку дальньої авіації. В Республіці Афганістан перебував з жовтня 1980 на посаді старшого механіка групи обслуговування літаків. |
6 березня 1981 | Помер внаслідок тяжкої хвороби. Похований в м. Узині. | |
Петренко Петро Петрович | 2 липня 1968, Волинська область. Рядовий.
10 жовтня 1986 призваний до армії. У лютому 1987 його перевели служити в автомобільний батальйон у м. Шиндант. Нагороджено орденом Червоної Зірки (посмертно). |
16 травня 1988 | Підрив машини на міні[1]. | |
Бідний Борис Васильович | 15 жовтня 1935, Мала Виска Кіровоградської області. Старший прапорщик.
Працював водієм. В Збройні Сили СРСР був призваний 3 жовтня 1954 року Маловиськівським районним військкоматом. В Демократичній Республіці Афганістан з квітня 1983 на посаді старшини роти. Неодноразово разом зі своїми підлеглими під вогнем противника відновлював злітні смуги аеродромів. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
3 вересня 1984 | Загинув року при виконанні бойового завдання. Похований у м. Узині[1]. | |
Каргашилов Олександр Якович | 2 липня 1952, Остроженськ Воронезької області. Майор.
У Збройних Силах СРСР з 1 вересня 1969. Закінчив Тамбовське артилерійсько-технічне та Пензенське вище артилерійське інженерне училище. В ДРА відбув у липні 1984 з посади начальника служби ракетно-артилерійського озброєння 229-го гвардійського мотострілецького полку 72-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Брав участь у 13 бойових операціях. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
20 березня 1985 | Загинув у авіакатастрофі. Похований у місті Біла Церква[1]. | |
Шелоумов Валерій Іванович | 1 січня 1940, Жмеринка Вінницької області. Прапорщик.
Працював художником-оформлювачем на залізничній станції Жмеринка. В Збройні Сили СРСР призваний 10 жовтня 1959 Жмеринським райвійськкоматом. У республіці Афганістан з жовтня 1983 на посаді начальника секретного відділення з’єднання. |
23 грудня 1984 | Помер внаслідок тяжкої хвороби. Похований у м. Біла Церква[1]. | |
Отаманенко Анатолій Федорович | 24 серпня 1958, Яблунівка Білоцерківського району. Рядовий.
Після закінчення Білоцерківського СПТУ №13 працював водієм-кранівником. В ЗС СРСР призваний 4 січня 1980. В ДРА з лютого 1980. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
5 жовтня 1980 | Напад на колону. Похований в рідному селі. Його іменем названо поле, на школі, де він вчився, встановлена пам’ятна дошка[1]. | |
Шевченко Ігор Миколайович | 29 березня 1964, Сухоліси Білоцерківського району. Рядовий.
Після закінчення профтехучилища працював на Білоцерківському заводі «Будіндустрія». 31 березня 1983 призваний до лав ЗС СРСР. В ДРА з 19 червня 1983 в підрозділі охорони радянських спеціалістів в м. Мазарі-Шаріф. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
29 жовтня 1984 | Засада бойовиків. Похований в рідному селі. Його іменем названо поле сільськогосподарського підприємства с. Сухоліси[1]. | |
Хоменко Віктор Іванович | 26 лютого 1955, м. Біла Церква. Прапорщик.
Після закінчення строкової служби закінчив школу прапорщиків. У жовтні 1981 у складі батальйону охорони відбув в ДРА в м. Шиндант на посаду старшини роти. |
12 травня 1982 | Помер у Київському військовому госпіталі від черевного тифу. Похований в м. Біла Церква. | |
Терещенко Володимир Іванович | 26 листопада 1960, радгосп «Степовий» Кустанайській області. Старший лейтенант.
У ЗС СРСР з 5 жовтня 1978. З Білоцерківського гарнізону в березні 1984 направлений в ДРА на посаду начальника розвідки артилерійського дивізіону. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). |
вересень 1984 | Загинув у бою під час нападу великого загону моджахедів на населений пункт Бакарі провінції Логар. Похований в селі Чупахівка Охтирського району Сумської області[1]. | |
Єгоров Олександр Броніславович | 26 квітня 1963, Миргород Полтавської області. Лейтенант.
Закінчив Кіровське військове авіатехнічне училище. В ДРА з вересня 1984 року. Як борт технік вертольота Мі-6 зробив 235 бойових вильотів і налітав 210 годин. Нагороджений орденом Червоної Зірки та афганським орденом Червоного Прапора ( посмертно). |
14 березня 1985 | Пілот ВПС ДРА, виконуючи вимушену посадку, зіткнувся з вертольотом, в екіпажі якого був Олександр. Всі загинули. Похований в м. Біла Церква[1]. |
Примітки[ред. | ред. код]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |