Ультракомпактні карликові галактики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ультракомпактні карликові галактики (англ. Ultra Compact Dwarf galaxies — UCD) — класс дуже компактних галактик, дещо більших за кулясті скупчення, які містять близько 108 зір при характерному поперечному розмірі 50 пк. Існує думка про те, що це ядра колишніх карликових еліптичних галактик, що втратили зовнішню частину зір після прольоту через центральну частину багатих скупчень галактик[1]. Цей клас є малодослідженим, і потребує детального вивчення[джерело?].

Відкриття й дослідження[ред. | ред. код]

На початку XXI сторіччя на новому поколінні телескопів за допомогою спектроскопічних спостережень вдалося виявити об'єкти набагато менші, ніж карликові галактики, але більші та яскравіші за кулясті скупчення. Їх назвали ультракомпактними карликовими галактиками[2]. Їхня природа утворення досі перебуває під питанням, оскільки з трьох версій дві дуже слабко корелюють із теоретичними уявленнями про їхню морфологію. Варіант про те, що це «майже неможливі» карликові галактики, які утворилися навколо першородних флуктуацій, чи варіант, що це декілька кулястих скупчень, що зіткнулись, руйнуються тим, що ці галактики лежать вище теоретичної кривої для своєї маси на графіку «маса—світність», і причиною цього може бути масивна чорна діра, яка перебуває у центрі галактики й збільшує її повну масу. Третій варіант, виходячи із попереднього, найбільш точно описує утворення цих об'єктів на даний момент, тому що каже про те, що ультракомпактні карлики - це ядра карликових галактик, які через взаємодію з масивнішими галактиками втратили зовнішню оболонку. Великого успіху у дослідженні ультракомпактних карликових галактик досягли астрофізики Антон Афанасьєв, Ігор Чілінгарян та інші члени їхньої команди, які за допомогою спектрографа SINFONI, встановленого на Дуже великому телескопі у Паранальській обсерваторії, спостерігали за галактикою UCD3 зі скупчення Печі[3]. У ході дослідження було виявлено, що загальної маси зір явно не достатньо, щоб поблизу центру галактики вони оберталися настільки швидко, тому було вирішено додати до розрахунків масу надмасивної чорної діри, і виявилося, що її маса має бути близько 3,3 млн M, що означало, що при різниці нашої галактики та UCD3 в 100 разів, маси центральних чорних дір майже однакові. Цей експериментальний факт свідчить на користь третього варіанту утворення ультракомпактних карликових галактик, оскільки орієнтовна маса цієї чорної діри відносно маси всіх зір UCD3 становить близько 4%, а такі діри просто не мають утворюватись у настільки маленьких галактиках. UCD знаходили поміж іншим у скупченнях Діви, Печі, Abell 1689 та Волосся Вероніки[4].

Приклади[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карликовая галактика. Журнал "Все о Космосе" (ru-RU). 2016-03-29. Процитовано 2018-12-07. 
  2. В центре ультракомпактной карликовой галактики найдена сверхмассивная черная дыра • Марат Мусин • Новости науки на «Элементах» • Эволюция галактик, Астрофизика, Астрономия. elementy.ru (ru). Процитовано 2018-12-07. 
  3. Walsh, Jonelle L.; Brodie, Jean; Spitler, Lee; McDermid, Richard; den Brok, Mark; Strader, Jay; Ahn, Christopher; Baumgardt, Holger та ін. (2018-07-11). A 3.5 million Solar masses black hole in the centre of the ultracompact dwarf galaxy fornax UCD3. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (en) 477 (4). с. 4856–4865. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/sty913. Процитовано 2018-12-07. 
  4. Mieske; Infante; Benitez; Coe; Blakeslee; Zekser; Ford; Broadhurst; et al. (2004). "Ultra Compact Dwarf galaxies in Abell 1689: a photometric study with the ACS". The Astronomical Journal. 128 (4): 1529–1540. arXiv:astro-ph/0406613. Bibcode:2004AJ....128.1529M. doi:10.1086/423701